Львівщина вихідного дня: прогулянка горами близ Воловця

Дістаємося до станції та останню годину чекаємо на потяг у найближчому ресторанчику. Такий день. Така мандрівка. Таке літо!

Літо – час спонтанних мандр, коли б ще ми у п’ятницю ввечері подивилися прогноз погоди, а у суботу зранку вже потяг везе тебе туди, де гори та небо! І навіть якщо тобі не пощастило жити у Львові – за 2-3 години майже з кожного облцентру можна дістатися красивої природи та провести незабутній день.

Ми маємо кілька улюблених напрямків зі Львова для таких пригод, наприклад Чотові або Чортові Скелі біля Львова , Розгірче: там, де починаються Карпати , або ось взагалі маршрут на усі смаки – Півгодини від Львова: 5 храмів, 1 палац і стадо плямистих оленів , але цього разу серце забажало справжніх гір і лише гір, тому поїхали до Воловця що вже у справжніх Карпатах!

Дорога: потяг Львів-Скотарське, 7:15-10:06 – Воловець-Львів 17:39-20:44.
Ціна – 25 грн.

Чому саме туди?

Зручно, швидко та бюджетно дістатися. Завжди є квітки на електричку, які можна купити онлайн. Увага! Обов’язково роздрукуйте куплений онлайн квіток у касі перед подорожжю, у електричках тут немає ще кодів на квитках.
Скотарське – технічна зупинка, сюди майже ніхто не їде, тож ви будете гуляти не серед натовпу інших туристів, як у Славському.
Від Скотарського до Воловця – лише кілька кілометрів, тобто будь хто може здолати цей маршрут, навіть дитина або людина без жодної підготовки. Зручне взуття, пляшка води та бутерброди для пікніка на горі (о, як повітря Закарпаття збуджує апетит!) – і вирушайте у подорож.
З Воловця на Львів є кілька поїздів та електричок, ви можете повернутися, погуляв 3-4 години або відпочивши весь день до вечора.
Тут казково красиво!! Доречи, дивіться самі:

Підіймаємось на гору над станцією та відразу панорами вражають! Бачите міст та потяг? Це залізнична колія на Воловець та далі, ми будемо повертатися там, а поки що прямуємо тропами та милуємось пейзажами.

Доречи, обов’язково візьміть навігатор чи смартфон з гугл-картами, а може комусь і паперова мапа звичніше. Троп тут не дуже багато, відстані не великі, але щоб не піти далеко на полонини за вівцями краще час від часу дивитися, де ж ми є.

Ось перетинаємо залізничну колію десь білу Гуркливого, зазираємо у село, щоб випити кави (у крамничці біля церкви цілком питна, хоча й розчинна, звичайно), з’їсти морозиво и та запитати у місцевих, де найкрасивіша дорога до Воловця. “За церквою по вулиці вгору” (с) – і ми вирушили.

Кількасот метрів етнографічної подорожі, зі спостеріганням життя села. Нових будинків тут теж багато, а нам ось що цікаво!

Знайдіть кота!

Відповідальний момент: дивимось на мапі, де ж та дорога. Так ось – дорога попереду. А той напрямок, куди ми пішли – там багато лохини, суниці, грибів… Та 2 км папороті та бездоріжжя. Не робіть так!