Чому в музеях забороняють фотографувати?

Напевно, кожен із цим стикався: прийшов до музею, закортіло чи знадобилося щось сфотографувати, а зась! Варіантів кілька: повна заборона, заборона професійного фотографування, використання фотоспалаху, або дозвіл робити щось із названого лише за гроші…

Усі звикли до такого становища та в більшості випадків підкоряються, а правила пояснюють для себе… хто як. Ми вирішили з’ясувати, що є реальною причиною появи цих правил, відкрили для себе величезний пласт «міської міфології» та дослідили кілька цікавих законів України, які регулярно порушуються, бо дехто не знає про свої права.

Які є варіанти?

Стягнення плати за фотографування

Кабінет міністрів України 12 грудня 2011 р. затвердив постанову № 1271  із новим Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, що знаходяться в державній та комунальній власності.  П.5.4. — заклади мають право на «надання послуг, пов’язаних із проведенням фото-, кіно-, відеозйомки, аудіозапису». Це головна (та єдина) підстава для стягнення плати за фотографування в постійних експозиціях державних музеїв в Україні. 

І ще, важливе уточнення: якщо державний музей не стягує цю платню, то послуга надається безкоштовно, а не автоматично дорівнюється забороні фотозйомки. Музей є громадським простором, і судова практика спирається на ст. 307 Цивільного кодексу, яка хоч і стосується захисту фізосіб, а не інтелектуальних прав, тлумачиться як дозвіл на фотозйомку взагалі.

(No photo) Повна заборона фотографування

• Якщо всі почнуть ділитися фотографіями, хто ж буде ходити у музеї? — Це наш «улюблений» аргумент. Його трооошечки спростовують 3D-панорами або серії фотоекспозицій та колекцій на сайтах тих самих музеїв.

• Людина, що фотографує, неуважна та може пошкодити експонати чи зачепити інших людей. — Це заперечення чарівним чином зникає, тільки-но фотограф купить квиток на зйомку 😉

• Фотограф гірше запам’ятовує побачене. — Усі статті в мережі, що наводять цей аргумент, посилаються на твердження одного психолога, а не на статистику та дослідження. Тому ми дуже вдячні за турботу про наше духовне зростання, але залишаємо за собою право вирішення.  

Найкращій, на наш погляд, варіант відвернути відвідувачів від фотографування в музеї:  «Державний музей Голландії за назвою Rijksmuseum провів цікаву акцію. Дирекція цього закладу запропонувала своїм відвідувачам прибрати фотоапарати та телефони, а замість того, щоб знімати твори мистецтва, — малювати їх. Адміністрація музею справедливо зазначає, що коли людина щось малює, не має значення, на професійному або аматорському рівні, вона звертає увагу на всі незначні деталі й нюанси. Таким чином, відвідувач зможе стати ближчим до автора твору, до його думок та ідей, глибше зануритися в створений художником світ. Усім гостям Rijksmuseum за їх бажанням на вході видавалися олівці та блокноти для нового формату знайомства з мистецтвом». Акція тривала два дні, після чого дозвіл на фотографування в музеї було відновлено.

https://www.facebook.com/rijksmuseum (с)

• Автор або власник експонатів (правовласник) на правових заставах обмежив можливість фотографування. — Узагалі це одна з умов авторського права. Що стосується виставок та тимчасових експозицій із предметами з різних колекцій — пункт про заборону зйомки має бути внесений у договір.

(Non-commercial) Заборона професійної фотозйомки

Зазвичай мається на увазі заборона зйомки з використанням штативу та (або) дзеркальної камери, але певних стандартів не існує. Мета такої заборони — стимулювання придбання в крамниці музею листівок, альбомів, каталогів тощо, а також захист авторських прав. Музей дійсно має право на «першу публікацію», а також «продаж у неспеціалізованих магазинах (кіосках, лотках) видань про фонди та діяльність бібліотек, музеїв, картинних галерей, виставкових залів, заповідників та інших закладів культури та мистецтва, репродукцій, наборів листівок, афіш, плакатів (у тому числі із зображенням творів мистецтв, пам’яток літератури), а також сувенірних виробів, значків, виробів народних промислів, декоративно-ужиткового мистецтва» (Перелік платних послуг, № 1271  , п.10). Нюанс такий: це право музеїв не є підставою для заборони фотографування взагалі. А що стосується комерційного фотографування, тобто використання отриманих таким чином зображень для виготовлення та продажу тиражованих предметів, то до того, як це сталося, склад злочину відсутній, а підозра в скоєнні злочину в майбутньому бездоказова. Отже, вимагайте дотримання ваших прав.

 (No flash) Заборона використання фотоспалаху

• Спалахи камер відволікають співробітників і відвідувачів. Першим вони заважають стежити за порядком, другим — зосередитися на експонатах і перейнятися атмосферою. Це має сенс: буває важко розглянути й оцінити річ або картину, якщо постійно сліплять з усіх боків та ще й просять відійти, щоб отримати бажаний ракурс.

• Спалахи порушують спеціально виставлене освітлення кожного експонату, створює неприємні відблиски на склі, тощо. — Це окремий випадок попереднього пункту. Він застосовується далеко не завжди (наприклад, якщо освітлення природне або мова йде про експозицію просто неба), а ще при доброму освітленні користуватися спалахом не потрібно.

• Спалахи негативно впливають на експонати. — Ксенонові лампи використовуються в лабораторних випробуваннях для передчасного зістарення предметів, а також у автомобільних фарах та фотоспалахах. Але. Шкоду деяким предметам може задати не ксенон, а високочастотний світловий імпульс. До цього є відповідний пункт у Інструкції з музейного обліку, зберігання та використання пам’яток державної частини музейного фонду України. Ось він: «Для зниження дії ультрафіолету, тепло- та світлопостачання через світлові отвори рекомендується використовувати інші різноманітні конструкції: екрани з полімерних плівок, штори тощо. 11.6.11. При кінозйомках, телевізійних передачах та фотографуванні в музейних приміщеннях необхідно дотримуватися застережних заходів. Джерела світла повинні розміщуватися не ближче ніж 4 м від музейних предметів, а світло потрібно вмикати на мінімальний час (не більше ніж 3–5 хв.). Неприпустимим є підвищення температури, де проводиться зйомка, більше ніж на 20 °С. Дозвіл на кіно-, фото-, телезйомки дається за обов‘язкової попередньої згоди головного зберігача та згідно з порядком, установленим Міністерством культури і туризму України». А ось лампочка, що вмонтована у ваш смартфон, — це насправді світлодіод (це легко перевірити, подивившись інструкцію), який ксенону не містить та працює на невимірно менших світлових частотах. Тому цей пункт у окремих випадках є достатньою підставою для заборони зйомки зі спалахом, але ніколи — смартфоном.

Що із цим усім робити?

Музейним працівникам: йти в ногу з часом. Зробити мобільні таблички, що обмежують використання спалаху при фотографуванні в години пік у музеї, інфографіку, що пояснює природу цього обмеження, робити про це об’яви перед організованими екскурсіями. Використовувати спеціальне скло, що зменшує ризики вицвітання фарб на деяких насправді ветхих та цінних експонатах, — це дороге задоволення, яке стає доступнішим у наші часи за рахунок грантів. 

Відвідувачам: бути чутливішими до інших людей. Толерантнішими до фотографів, ввічливішими до співробітників музею та решти відвідувачів. Не давати втягти себе до конфлікту, але не соромитися й не лінуватися відстоювати свої законні права. Як і всюди.

Вам також буде цікаво:

МУЗЕЙНІ ЛАЙФХАКИ: як піти до музею та вижити Подорожуємо з дітьми: поради мами-мандрівниці