Блогерка Наталя Михальченко розповідає світу про український схід та випускає лінію одягу, яка нагадує про дім
Сьогодні про Донецьк, Маріуполь та весь український схід знає цілий світ. Але, на жаль, за них говорить війна — люди бачать картини руйнувань, вбивств та катувань російської армії. Проте є люди, які розповідають про схід давно — знайомлять з його туристичними стежками, проводять екскурсії, ведуть пізнавальні блоги.
Для Наталі Михальченко розповіді про Донеччину — справа всього життя. Історикиня за фахом веде просвітницький блог про рідний регіон, створила сайт UA-Travels для самостійних мандрівників Україною та світом. Під час війни Наталя продовжує працювати. Разом з командою вона випускає футболки, сумки, світшоти з символами Донеччини. Їх купують у США та Європі, аби в будь-якому місті планети не забувати дім. Частина прибутку йде на потреби Збройних сил України.
В Україні — означає вдома
Зараз Наталя мешкає у Львові, але народилася та 27 років прожила у Донецьку. Сама вона говорить, що це є важливою частиною її ідентичності. Проте, і в західному місті вона відчуває себе так само затишно, як і всюди в Україні.
«На питання „звідки ти?“ — для мене існує лише відповідь „з України“, свій вибір я зробила свідомо, виїхавши з Криму у березні 2014 року. Кінцевою метою всього, що я роблю є свобода та соборність моєї країни, подолання територіальної та іншої ксенофобії і розуміння процесів державотворення», — говорить історикиня.
Львів став новим домом після війни — на початку березня вона приїхала сюди разом з маріупольськими друзями.
«Новий старт не вперше і, ймовірно, не в останнє», — говорить дівчина.
Світ має знати про схід
Наталя завжди багато мандрувала, знімала та писала в соцмережах про Україну. Кілька років тому вона разом з подругою та бізнес-партнеркою Тетяною Кабаковою, вирішила перетворити хобі на справу життя. Вони створили сайт UA-Travels.
«Там можна знайти цікаві маршрути, авторські репортажі та надихаючі ідеї для українців. Окремо я розробляла покрокові маршрути під замовлення тим, кому не підходив формат турагенцій, хотілося непопсових напрямків Україною та світом», — розповідає Наталя.
Два роки тому вона навіть планувала почати возити невеликі групи в авторські тури. Саме для просування цієї ідеї Наталя створила блог в Інстаграм. Але світ зіткнувся з пандемією, європейські подорожі сталі на паузу, і блогерка вирішила більше уваги приділяти рідному регіону — українському сходу.
«За два роки пандемії я провела на Донеччині та Луганщині більше часу, ніж за всі роки з 2014-го. І, звичайно, розповідала про це в блозі, — говорить Наталя. — Зараз я єдина блогерка, яка послідовно розповідає про український схід, акцентуючи на його туристичній привабливості».
На фото та в розповідях дівчини — краса степу та крейдяних скель, соляні шахти, шампанське із гіпсових штолен, археологія та сучасне мистецтво, блакитні озера, малі річки і Приазов’я. Про все це Наталя розповідала з великою любов’ю, адже Донеччина — її рідна земля.
Завдяки роботі дівчини багато туристів та навіть місцевих жителів відкривали для себе красу нашого регіону.
«Українці не дуже багато мандрують взагалі, а якщо знаходять час та ресурс, то обирають відпочинок, а не туризм. А це абсолютно різні речі: відновлювати сили на курорті чи витрачати їх на подорожі. Через це мої „доковідні“ послуги і були такі актуальні: я брала на себе частину енергозатратної роботи по організації логістики, розшуку найцікавіших місць, збору порад, де зупинитися, куди завітати на дегустацію, чим зайняти дітей, — розповідає Наталя. — Донеччиною завжди мандрували менш активно, ніж Карпатами. Але ті, хто обирав для себе цей напрямок свідомо, отримував не менше вражень та мають тепер теплі спогади».
Подорожі стали фоном для більш важливих речей
Те, що починалося як тревел-блог, швидко переросло в просвітницький майданчик, в місце для обговорення гострих тем — державотворення, соціальних питань.
«Подорожі стали фоном для більш важливих речей і цінність блога від цього дуже виросла», — ділиться Наталя Михальченко.
Від початку війни на перший план вийшли інформаційна допомога українцям, координація та волонтерство. Також Наталя почала займатися просуванням інших блогів: багато бізнесів змінили локацію, аудиторію, переформатували роботу і потребували нових інструментів.
«Десь в цей час я згадала про маленьку крамничку, яку ще в 2015 році створила Таня Кабакова та її сестра Катя. В ній був тоді один-єдиний продукт — футболка з нашим коханим українським Донецьком. Цю футболку я поклала до своєї тривожної валізки і місяць вона чекала на свій час та продовження цієї історії», — розповідає Наталя.
Речі, які нагадують про дім
В квітні Наталя та Тетяна створили бренд UA-Travels. Автори вирішили не зупинятися лише на футболках, адже з власного досвіду знали: людині на новому місці не вистачає звичних речей, одягу та якихось дрібниць, що створюють затишок та нагадують про дім.
Тому в колекції з’явилися базові футболки, світшоти, шопери, листівки з краєвидами Донеччини. Також автори планують зробити стікери.
На всіх товарах — символи регіону. Є футболки з українським Донецьком, героїчним Маріуполем. Тетяна працювала над дизайн-макетами, а Наталя взяла на себе менеджерські функції.
«Це був дуже цікавий досвід: відшукати виробників у Львові, зібрати через блог передзамовлення, надрукувати перший наклад футболок, все розіслати і нічого не забути. Мій куток в коридорі під час повітряних тривог перетворювався то на перемовну, то на склад, то на бухгалтерію», — розповідає дівчина.
Найскладніше, за словами Наталі, було з малюнком про Маріуполь.
«Ми всі дуже любили, непогано знали та часто відвідували це місто, але зараз це больова точка країни і великої кількості близьких нам людей. Ми показували ескіз друзям і змінювали за їх порадами деталі. Чесно кажучи, не знаю, як Тетяна знайшла сили так швидко зробити цей малюнок, для мене Маріуполь — місце сили та кохання і все, що з ним пов’язано — досі дуже особисте», — розповідає Наталя.
Тримати суспільний фокус на сході
Головна ідея бренду UA-Travels — тримати суспільний фокус на українському сході. Зараз багато дизайнерів, художників, митців створює патріотичний мерч. Але Наталя з командою прагне і надалі говорити саме про схід.
Товари з символікою Донеччини купують в усій Україні: Харкові, Києві, західних містах. Також є багато замовлень з Європи та навіть США.
«Дуже тішуся, коли людина робить замовлення у Львові чи Європі, а за пару тижнів, поки друкується тираж — змінює адресу на Київ, Харків, Дніпро. Українці повертаються додому, я знаю, яке це щастя», — розповідає блогерка.
10% від прибутку автори віддають на потреби Збройних сил України.
«Кожна копійка, кожна хвилина зараз, мені здається, спрямовані на перемогу. Ми працюємо і живемо завдяки нашим захисникам та захисницям, ми маємо вистояти як країна і як люди. Маємо зустрітися з близькими, зробити спільні фото в тих самих футболках, помандрувати туди, куди кличе серце», — говорить Наталя Михальченко.
