Українська Бессарабія: шлях вина та смаку

Маю рецепт ідеальної осінньої подорожі Україною! Зазирніть у кладову пам’яті та знайдіть давно омріяний шматок шляху. Візьміть найкращого перевіреного супутника та старого інтернет-товариша – це зробить подорож і легкою, і незвичною. Оберіть найсмачніші інгредієнти, приготуйтеся до експериментів – та вперед! 500 км доріг та мільйон дуже різноманітних вражень та емоцій. 

Ще кілька місяців тому я малювала для себе маршрут українською Бессарабією – частиною Одеської області. І розуміла, що 5-7 днів – це мінімум часу, за який можна його можна реалізувати. Так, щоб отримати задоволення, а не у режимі “подвиг”. А у серпні 2020 ми з Ірою Савіною остаточно вирішили зробити це разом. По-перше, зустрітися після років 15 онлайн-знайомства, по-друге – реалізувати етно-гастро-тур місцями, які місцеві активісти та туроператори зараз намагаються об’єднати в проекті “Дороги вина та смаку Української Бессарабії. Короткий спойлер: вийшло просто чудово, треба їхати! 

Українська Бессарабія – шлях вина та смаку

Перший день – Одеса

Можна було б одразу вирушати по маршруту, але Одеса не в сезон – зовсім не те, що влітку. З відвіданих закладів раджу “Котелок”, з культурної частини – оновлений Художній музей.  Темою для прогулянки ми обрали пошук міні-скульптурок одеських котиків. А ніч відпочивали у тематичному хостелі “Хогвартс” на Дворцовій. 

 

День другий – етно-село Фрумушика-Нова 

Є місця, в які не потрапиш між справами чи проїздом. Дорога сюди веде полями, від чабана до чабана і це не поетичний образ, а реальні кам’яні мітки в степу.  За якими ти рухаєшся і розумієш, як це відбувалося 100 та 1000 років тому.

По дорозі зазирнули у с. Маяки, подивитися на астрономічну обсерваторію, виглядає насправді космічно.

Далі дорогою через Сарату та Фараонівку до Фрумушики. 50 км полями та ухабами – і ми на місці. У 1946-му році кілька місцевих сел були примусово виселені через створення радянського військового полігону. У 2006 два сини одного з переселенців, Олександра Паларієва, взяли в аренду велику ділянку рідної землі. І тепер Фрумушика-Нова – це етнографічний музей бесарабського села, господарство з каракулевими вівцями, винарнею, сироварнею, центр зеленого туризму та сімейного відпочинку.



Сюди везуть організовані тури з Одеси на кілька годин. Але я, безумовно, раджу завітати на добу, бо обов’язкова тут – прогулянка степом під зірками! Такого бездонного неба я не пригадую з часів гірського Криму. Чумацький Шлях можна торкнутися рукою. А статуя Чабана (найбільша у світі, 16,4м!) підсвічена у кольори українського прапору – як маяк вказує шлях…

На території кілька музеїв: етнографічний (реконструкція будинків 7 етносів), парк скульптур “Історія Бессарабської землі” та пам’яток соцреалізму, краєзнавчий, картинна галерея. По музеях є екскурсія (4 рази на день), її варто відвідати, щоб потрапити всередину будиночків. А от музеї просто неба треба оглядати самостійно і ми присвятили цьому цілий вечір.



У корчмі – єдиному закладі харчування у селі – дуже непогано та недорого годують молдавськими стравами. Можна замовити місцеві сирні та м’ясні дошки. А от вино подають лише пляшками.

По житлу ціни відрізняються від умов та робочих-вихідних днів. Зорієнтую, що наш номер-стандарт з вигодами, 2 зручними ліжками та вікном на лавандове поле коштував 270 грн.

Ще зверну увагу, що зв’язок в полях дуже непевний, часто зникає навіть оператор.

 

День третій та четвертий – Вилково

Зранку відвідали екскурсію етноселом, а далі по чабанам поїхали в бік Вилково. Дорога полями, допоки не виводить на трасу. Зовсім поруч з Фрумушикой бачили стадо куланів – їх тут відроджують у степу. А ще оленя та зайця, просто місцевих. У Вилково поселилися у окремому котеджі з садиком і солодкими фігами у ньому і пішли гуляти містом. Канали-єрики, місточки, перше для мене знайомство з Дунаєм! І, звичайно, гастро-елемент: місцева рибна кухня. Раджу ресторан у Морському порту, смачно і автентично. 

День четвертий був повністю присвячений Дунаю та прогулкам по воді на островам. Спочатку на дерев’яному човнику поплили на Єрмаков острів, де зустріли диких коней, корів та майже ручних бізонів! І бачили клин пеліканів просто над головами. А далі на катері махнули у дельту Дунаю, наперегонки з сірою чаплею, зупиняючись у скуштувати місцевих наливок, яблук та айви. На 0 км, місці зустрічі ріки та моря, немає людей, якщо не сезон і не вихідний, а от птахів безліч, беріть бінокль! 

 

П’ятий та шостий день – море

У Курортному жили у шикарному міні-пансіонаті, гуляли по пустому пляжу під величезним схилом, добігали маяка і двічі вечеряли у Миколаївці, у закладі “Чорноморка. Вилов риби”

Рибна гастролавка @chernomorka_ua – це одночасно туристичний атракціон з  виходом в море на світанку, з виловом тонна риби, з майстер-класами відкривання устриць та приготуванням мідій. І – стильний ресторан на узбережжі, впізнавані голови античний статуй у мушлях, рибальські сітки та металеві кружки для вина. Франшиза Чорноморки є в Одесі, Києві, у Вінниці, у Полтаві та нарешті у Дніпрі. Але та сама, у селі Миколаївка – особлива.

Середній чек – 300 грн на людину, за пару страв та вино.

 

Сьомий день – імені вина та сиру!

Заїхали кинути оком на Аккерманську фортецю (нині там ремонтні роботи, не раджу дивитися, поки не закінчаться) і далі попрямували в Шабо. 

Центр культури вина Шабо – промисловий туризм здорової людини. Від айдентики бренду до продукції, від побудови маршруту до музеїв на території заводу. В екскурсії порадувала зміна не лише локацій, але й форм розповіді. Була й пара фільмів, прогулянка на вулиці і в музейних залах, і фонтан з інсталяцією, і спуск до погребів. Чого особисто мені не вистачило – прогулянки полем. З іншого боку я дізналася, навіщо біля винограду висаджують троянди, ви в курсі?

Екскурсія без дегустації – 200 грн , з дегустацією стандарт – 290 грн, дегустація VIP та VIP+ – 790 та 999 грн

Європейська сироварня, поруч з центром вина. Гарна детальна розповідь про вирощування корів, виробництво сиру та дегустація. А ще гарний дворик з міні-фермою,  з площадкою для дітей та місцями для продовження дегустації та сирна крамниця. Знов таки, не вистачило прогулянки безпосередньо по фермі. Але вона а) знаходиться не у межах міста (і я розумію позицію), б) корови не стоять на одному місці, а гуляють там територією, що плюс для тварин, але не для турів не підходить. Сир молодий (його почали робити лише 2 роки як), але реально смачний та різний. Сподобалося, що розповідають який за яким пробувати і до яких страв та вин він пасує.

Екскурсія з дегустацією – 170 грн, є формати з різними дегустаціями та з додаванням вина – від 350 до 750 грн

Що не потрапило у маршрут? Місця, які знаходилися у “червоній зоні” та не працювали: Ізмаїл, Болград, Колоніст, Вінхол, сироварні в тому ж районі. Залишила на наступний раз, як і окремо пару днів на Тузловських лиманах – сюди варто потрапити під час міграції птахів. У позакарантинні часи розраховуйте на тиждень подорожі. 
UA-Travels маршрут сонячною Бесарабією – наш маршрут 2016 року, рекомендуємо зазирнути!

Мандруйте самостійно, збирайтеся в компанії з друзями, беріть екскурсії та дегустаційні тури – це реально, ми перевірили. Відкривайте Україну, вона чудова.

Залишити відповідь