Качині історії: якщо не спалити очерет

Синьошийка. Автор фото: Дмитро Комаровський

Кожної весни та осені Україна палає. Горить суха рослинність на полях, горять очеретяні зарості, а іноді заодно вогонь захоплює ліси, будівлі та й цілі села. В соцмережах багато людей цим збентежені, по селах більшість людей цим займаються, в масштабі країни більшість просто не в курсі, чому це погано. 

 

Ще не так давно всі ми хвилювалися за природу Австралії, жертвували кошти для допомоги, зі слізьми дивилися на обвуглених коал. Річ у тім, що ми краще знаємо природу Африки, Австралії чи Амазонії, ніж природу рідного краю. Тож пора вже знайомитись! 

Очеретяні зарості, англійською reedbed справді виглядають як ковдра коричневого (торішнього) або зеленого (цьогорічного) кольору і сформовані трьома видами рослин. Очерет нагадує звичайну траву гігантського розміру. Його наукова назва Очерет звичайний і він справді з родини злакових, тому і схожий на пирій, яким ми в дитинстві бавилися “курочка чи півник”. А от рогіз в Україні є двох видів вузьколистий та широколистий, і він зовсім не родич злаків, бо з родини Рогозові. Його суцвіття нагадують ковбаски на шампурі. 

Загалом на території України в очеретах мешкає близько 60 видів птахів. Ще з кінця лютого мігруючі водоплавні та навколоводні птахи на своєму довгому шляху з територій зимівлі зупиняються в очеретяних заростях для відпочинку. Дрібні птахи ночують на стеблинах очерету, качки, гуси, чаплі можуть заховатися там у разі небезпеки. В очеретяних хащах добувають їжу  рослин, молюсків, павуків, комах, рибу та жаб.

Вже з середини березня туди поступово підтягуються гніздові види. Станом на середину квітня очерети вже заселені очеретянками, кобилочками, вівсянками, вусатими синицями, синьошийками, також лиски, погоничі, водяні курочки, крижні, пірникози, бугай та бугайчик, лунь очеретяний та інші види починають займати гніздові ділянки. Найбільше життя вируватиме в очеретяних заростях в червні, коли всі навколоводні птахи матимуть гнізда з пташенятами. На той момент до базарного гамору додадуться голоси крячків та мартинів. 

Для того, щоб спостерігати за пернатими не обов’язково їхати в далеку далечінь. Навіть у великому місті клаптик очерету на ставку може бути оазою щонайменше для всюдисущої трійці: крижень, лиска та водяна курочка. 

Крижень це дика качка, про яких писав Остап Вишня та Іван Тургенєв, та згаданих у фільмі “Мої думки тихі”. Колись крижня одомашнили й від нього походять домашні качки. В природі вони вже починають мостити гнізда, а подекуди вже й перші кладки є. Самці значно яскравіші за самок, але після гніздування змінюють своє оперення на маскувальне. Натомість самки менш помітні, та їм це і вигідно. В той час, як на водоймі всю увагу хижаків та мисливців на себе привертає самець, самка тишком-нишком будує гніздо, насиджує кладку та доглядає пташенят. Якщо вам іноді здається, що в очереті з вас хтось сміється, то переслухайте голос  ̶р̶а̶х̶і̶в̶с̶ь̶к̶о̶г̶о̶  крижня.

Самець крижня

Поруч з крижнем часто оселяється лиска. Називається так через білу пляму на лобі. Лиски це пастушкові птахи, тобто вони є родичами журавлів, а не крижнів. Гнізда будуть в очереті, харчуються на відкритій воді та між очеретом. Цікава особливість лисок вони єдині з водоплавних мають розплющені пальці не з перетинками, а саме з виростами по боках пальців. Завдяки цьому лиски вправно бігають по воді, загрібаючи повітря крилами. Лиски дуже агресивні й влаштовують територіальні бійки не лише самці, але й самки. Б’ються на воді, штовхаючи лапами супротивника. Голос нагадує дзенькання молотка об цвях.

Лиска

Водяна курочка менша родичка лиски, має не білу, а червону пляму на чолі. Пальці довгі та тонкі, завдяки яким вона зграбно бігає по водній рослинності, не провалюючись. Її голос новачки можуть сплутати з жабами.

Пірникоза велика це зовсім не качка і навіть не родичка. Ці птахи ідеально пристосовані до дайвінгу, що навіть ходити не можуть лапи розташовані прямісінько там, де хвіст і на поверхні виглядають наче пінгвіни. У воді в пірникоз підтоплена посадка, на відміну від качок, тулуб яких наче поплавок на воді. Пірникози будують плавучі гнізда, а смугастих пташенят возять на спині й навіть пірнають з ними.

Зараз пірникози залицяються та починають будувати гнізда. Процес залицяння дуже цікавий – обидва партнери виструнчуються дзьоб до дзьоба, навіть підводяться над водою іноді, і по черзі хитають головою в боки. Розчепірені комірці та чуб надають ефектного вигляду. З-під води вони добувають гніздовий матеріал — шматки водних рослин чи нитки водоростей,  і пропонують один одному.

Очеретянка назва птаха промовиста. Серед найпоширеніших видів очеретянок, ви найчастіше зустрінете лучну. Та й впізнати її легко завдяки світлій брові. Весною лучні очеретянки прилітають дещо раніше, ніж інші види очеретянок. В перші дні вони ще приглядаються до території, але вже як почнуть співатито не змовкають іноді цілими добами. Поступово замовкають лише в другій половині липня. Лучна очеретянка не лише співає, але й токує. Самець підлітає по косій лінії в повітря, плескає крильми, планує вниз, продовжуючи співати та сідає на вершечок стеблини. Основа пісні швидкі скрипучі та щебетливі звуки, наче на машинці строчить. Проте досвідчені самці вплітають мелодійні мотиви з пісень інших птахів, здебільшого навколоводних: жовтих плисок, ластівок, щевриків, жайворонків, кропив’янок, вівчариків, коловодників звичайних та інших куликів. Очеретянка лучна пересувається короткими стрибками по стеблинах очерету вертикально та горизонтально, також здатна зависати як синиці вниз головою та спиною на верхівках рослин, добуваючи комах. 

Очеретянка лучна. Автор фото: Тетяна Турейська

Один з найкумедніших жителів очеретів — це бугайчик. Вже на початку квітня бугайчики повертаються в рідні очерети з далекої Африки. Найменший родич чапель, він веде потайне життя, ловить комах та дрібну рибу поміж очеретами. Хапається за стеблини пальцями та пересувається над водою наче каскадер (куди там Джекі Чану). Як і всі чаплі, бугайчик кладе голову на плечі, через що виглядає комічно. Його можна помітити здалеку на межі між очеретом та водою або коли він пересувається в очереті. Проте якщо він вас помітить, то одразу почне прикидатися очеретом. І це в нього непогано вдається – дзьоба задирає догори й розхитується, як трава на вітрі. Очі розташовані на голові таким чином, що навіть у цій позі “я очерет” він вас буде бачити.

Бугайчик. Автор фото: Олена Фоміна

 

Я розповіла про найпоширеніших птахів очеретяних заростей. Насправді їх значно більше життя там вирує і я заохочую з ним знайомитись. Якщо ви новачок, можете скористатися порадами “Спостерігаючи за птахами: 5 порад для початківців

Залишити відповідь