Околиця країни, порт, чорна металургія, залізна руда, залізничний вузол, екологічні та демографічні проблеми. Впізнаєте? Маріуполь 90-х років ХХ століття, здається, не дуже відрізнявся від іспанського міста Більбао, а ось сьогодні це – два різних світа. З іншого боку, досвід акупунктури міста культурою, відомий як “ефект Більбао”, Маріуполь-який-зміг, надихає та дає надію.
Нещодавно ми відвідали спочатку Startup Гогольfest у Маріуполі, а потім завітали в Іспанію, щоб на власні очи побачити, як змінюється місто під впливом потужних арт-проектів. І вирішили у розділі “Блоги” писати також про досвід відвідування закордонних музеїв та тренди у туризмі та громадському просторі. Впевнені, з часом кращі з цих інновацій прийдуть в Україну.
У 1997 році в місті Більбао на півночі Іспанії був відкритий музей Гуггенхайма. Оригінальний дизайн вдихнув в провінційне місто нове життя. За перші три роки роботи музею туристи залишили в Більбао понад 100 млн євро тільки регіональних податків. Такий потужний вплив архітектури на міську економіку тепер називають «ефектом Більбао».
Далі усе місто підтягувалось у відповідність новому центру. Запрошували архітекторів та урбаністів, художників зі всього світу, впорядкували вулиці, збудували сучасне метро. Зараз ми маємо наглядний кейс, як працює децентралізація і точкове фінансування.
Що вражає на вулицях, крім елементів сучасного мистецтва? – Организация простору та гармонія у поєднанні старого та нового.
По центру Більбао дуже зручно переміщатися будь кому і будь як. Громадський транспортом ми майже не користалися, крім автобуса в аеропорт, а ось пішки Більбао підкоряти чудово. А ще на велосипеді та навіть на візку. Перешкод для людей з інвалідністю, для батьків з дітьми не існує. Крізь з’їзди, пандуси, спеціальна розмітка вулиць, яка дозволяє легше орієнтуватися людям з вадами зору чи слуху. За кілька десятків метрів завжди є можливість зупинитися, присісти, перепочити. За кілька сот – розташуватися у затишному і часто зеленому острівці серед великого міста.
Існує тут і історичний центр, де старі вулички, не супер-охайні будинки, хуліганські графіті та трошки растаманська атмосфера. Туристи з модних курортів узбережжя, старовинні храми, прочани з Путі Святого Якуба, сувенірні крамнички. А ще – вуличні музиканти та художники, гей-френдлі заклади, тисяча та один бар, жінки у худжабах та у міні, різномовний яскравий Вавілон.
А тепер щодо музеїв та виставкових просторів Більбао, які ми відвідали.
Guggenheim Museum Bilbao. Музей сучасного мистецтва, з якого почались зміни у місті. Унікальний зовні та в середині. Для тих, хто не захоплюється сучасним мистецтвом та не хоче сплачувати за квиток, достатньо обійти музей зовні. Тут є кілька цікавих інсталяцій та скульптурних об’єктів, що дають загальне уявлення про ідею. Я була у музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку (а ще є у Германії!) і, звичайно, хотілось порівняти. Час роботи до 20, можливість придбати квітки онлайн, 4 (!) мови на сайті та ще кілька на аудіогіді (брала англійську, але російська, здається, теж є). Ресторани (мішленівський та демократичний), доступність, безліч навчальних та допоміжних матеріалів у експозиції та за її межами… На мою думку, музей варто відвідати навіть не задля колекції, а щоб подивитися, як все може бути зроблено зручно для людей.
Bilbao Fine Arts Museum. Класичний художній музей, було цікаво подивитися його після Гуггенхайма. Невелика колекція, у якої є, наприклад, Гойя, Ель Греко, Босх. А також традиційні написи двома мовами, аудіо-гід, приладдя для людей з слабим зором, вай-фай, символична ціна квитка, кав’ярня з верандою і зелена зона поруч. Родзинка: інсталяція по мотивам картин Босха. Зал з чудовим візуальним рядом, відео-стрічка, що транслюється на стіни, барокова музика та повний релакс. Ось так приблизно це виглядає:
У обох цих музеях було заборонено фотографування експонатів. Через велику кількість відвідувачів та авторські права. Це досить нетипова ситуація як до закордонних музеїв. Компенсовано її гарним асортиментом сувениров, поштівок та буклетів та фото-зонами для тих, кому зробити фото дуже важливо.
Третім був культурно-розважальний центр Azkuna Zentroa. Це особливе місце, про яке ми дізналися завдяки нашому хосту, інакше думки не було б сюди зазирнути. Колишній склад початку ХХ ст., реконструйований та перетворений на інноваційний і багатофункціональний простір. Тут є місце як для науково-популярних заходів, різних культурних подій, спортивних занять і розваг. Він зовсім не схожий на будь що, що я бачила до цього, у Більбао також і саме сюди я рекомендую обов’язково зазирнути. Відвідування центру безкоштовне, а організація простору, кількість діючих виставок та інсталяцій величезна.
Під час подорожі нас не залишало відчуття де жа вю. Цей досвід безумовно потрібно вивчати та використовувати в Україні, де десятки міст – Більбао-двадцять-років-тому. Децентралізація, сучасні технології та швидкий обмін інформацією – на нашому боці.
Якщо ви маєте власний досвід щодо теми та взагалі бажаєте поспілкуватися – залишайте коментарі, додавайте свої ідеї, досвід кожного є унікальним. І підписуйтесь на проект Snail Way у соцмережах: я ніколи не дублюю інформацію повністю, максимум буду анонсувати час від часу свої статті, тому підписуйтесь, що нічого не пропустити!
