Як збересь зі Львова до Карпат – не оминайте Самбірщину. Зараз дорогу туди відновили, тож наш маршрут став не лише дуже цікавим, але й досить зручним навіть для мандрівника без власного транспорту. Тож, якщо маєте вільний день у Львові або прямуєте автівкою, наприклад, до Ужгорода – обирайте самбірську трасу і ось чому:
Місто Самбір гідне окремого відвідування, що в нас ще попереду: швидкий огляд залишив сильне враження та надану собі обіцянку обов’язково повернутися. Якщо ви маєте два дні на цю подорож, то один з них впевнено віддавайте на ці два міста та не пожалкуєте: костел, залишки замку XVI ст., монастир бригідок XVII ст. та монастир бернардинцыв, церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVIII ст.), де зберігаються мощі святого Валентина та чудотворна ікона Самбірської Богоматері та багато іншого. А ми вирушаємо далі:
Старий Самбір
Головні об’єкти для відвідування – старосамбірські площа-ринок, синагога та єврейський цвинтар. Починайте площі, колись тут стояла одна з найдавніших ратуш в Україні, 1668 р. побудови, але вона нажаль не зберіглась, згоріла напередодні Першої світової війни, як частина площі та єврейського кварталу.
Кілька фото площи та вулиць у центрі:
Після пожежи зберіглася старосамбірська синагога, збудована від кінець XIX ст. та розташована на вулиці Б. Хмельницького. Є однією з небагатьох в Україні, яку не знищено під час Другої світової війни. Зараз не діє, але має свіжі сліди реставраційних робіт, тож маємо надію на упередження руйнації.
Старосамбірський єврейський кіркут — один з найстаріших в Україні єврейський цвинтар. Розташований біля південної околиці міста, при автошляху Н13 Старий Самбір — Турка, тобто саме на нашому маршруті. Виник у середині XVI ст.; був відреставрований у 1998–2001 рр. за ініціативою і на кошти уродженця Старого Самбіра Джека Ґарднера. Зараз занесен у 15 наукових центрів та музеїв юдаїки.
Спас та Лаврів
Якщо їдите авто, біля села Спас повертайте у сторону Лаврова. На околиці села геологічна пам’ятка Спаськи або Чортов камень, дорога туди вже набагато гірша, ніж траса на Турку. Але ми прямуємо до Лаврійського монастиря, де за легендою похований Великий князь Русі Лев І, син Данила Галицького. Це одне з найвідоміших місць Старосамбірщини. Перша письмова згадка датована 1291 р.
Докладніше про Лаврів рекомендуємо читати матеріал Пустиннікової Ірині на чудовому сайті “Замки та храми України”.
Ясениця-Замкова
Майже біля траси знаходитья Дзвіниця церкви архангела Михаїла (1730, 1790) у селі Ясениця-Замкова, тож огляд її не візьме багато часу. Колись ця споруда була невеликою церквою, та згодом її переобладнали під дзвіницю. Поруч більш нова церква під бляхою та цвинтар.
Розлуч
Для багатьох він асоціюється з Церквою Різдва Пресвятої Богородиці; дерев’яна, у боківському стилі вона й насправді гарна, але нам було цікавіше відвідати у Розлучі Костел Святого Франциска Борджія. По-перше, назва! По-друге, ще кілька років тому костел був у аварійному стані і мав усі шанси загинути, тож треба було поспішати. І він став родзинкою нашої мандрівки, справжнім чудом!
Фото MSha , так костел виглядав у 2010 році
Костел є рідкісним взірцем дерев’яного храму в неоготичному стилі. Був зведений протягом 1901—1902 років як каплиця німецьких колонистів, збережений у первісному вигляді, з автентичними елементами. Нажаль, ми не потрапили у середину, де зберіглась поліхромія стін, стелі та бароковий вівтар. Але! Ось що ми побачили:
Такий саме ракурс, але у 2017 році
Написано, що костел відбувовується Музеєм архітектури та побуту у Львові за фінансуванням Мінкультури Польші. Отак!
Турка
Неофіційну столицю Бойківщини знають, здебільшого, за “Всесвітні бойківські фестини”, але крім фестивалю тут можна приїхати на повний день та вивчати місто та околиці кілька днів. Та часу обмаль, тож обираємо найцікавіше на наш смак: Народний музей «Бойківщина», музей бойківської книги, 6 церков XVIII ст. (!), синагога, кіркут, прогулянка центром з модерновими кам’яницями чи панорама з навколишніх гір.
Ми обрали та подивилися Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, діючий римо-католицький парафіяльний костел у місті Турка.
І дві з чотирьох дерев’яних церков. І обивді – Миколаївські!
Церква святого Миколая (1739), знаходиться на цвинтарі, їти туди тропкою проміж хат над Дністром. Церква тридільна, бойківська, зараз – греко-католицька, дуже вже ретельно реконструйована, ззовні “старовини” майже не відчувається, вже нажаль.
До другої церкви перенесення мощів святого Миколая (1776) треба підніматися на пагорб, з якого чудовий краєвид та закат. Те що треба під кінець довгої насиченої мандрівки!
