Венеціанському карнавалу багато віків, але на моїй пам’яті залишиться карнавал 2020 року. За кілька тижнів до цього Венецію спіткала Аcqua Аlta такої сили, що велика кількість гостей відмовилася від подорожі. Як би вчинили вони, знаючи, що за місяць світ зміниться, від старого залишилися наче лише сни та спогади?
Сьогодні невідомо, у якому форматі відбудеться традиційне свято у місті на воді. У Вероні січневий карнавал перенесено на травень, а офіційному сайті венеціанського карнавалу 2021 поки що лише коротка новина про те, що програму буде скореговано з огляду на ситуацію з Covid-19. Скоріш за все, цього року його просто відмінять, вперше за кілька дисятеріч.
Я була у Вернеції кілька разів і один з них – саме карнавалі і не лише глядачкою, а однією з Масок. Це сталося у 2013 році і зараз, здається, саме час пригадати ту атмосферу та враження.
Маска вчора та сьогодні
Маски стирали ієрархічні та соціальні кордони, у давні часи це давало просто неймовірні можливості громадянам Венеціанської республіки. Навіть зараз, у чужій країні та серед незнайомих людей відчуття під маскою отримуєш дуже особливі, раджу спробувати при нагоді. Спочатку маски носили у будь який час, коли власнику чи власниці потрібно було інкогніто. З часом використання їх почали обмежувати кількома місяцями на рік. А після 1100-х рр. маскарад підпадав під заборону Католицької церкви, особливо у дні релігійних свят. Пізніше період між Різдвом та Жирним Вівторком (Масляною) все ж затвердився як час для карнавалу та притаманним йому не духовним розвагам.
Формально маски можна поділити на два види: персонажі комедії масок (commedia dell’arte) – Пульчинелла, Коломбина, П’єро, Арлекин, Панталоне та інші. Та «споконвічно венеціанські»: Баута, Вольто (Громадянин, Містянин), Доктор Чума, Венеціанська дама, Гатто (Кіт)
Зараз туристи, що приїздлять до Венеції у дні карнавалу, носять маски чи розмальовують обличчя. Але є й ті для кого це час не розваг, а праці. Тому що назвати виключно розвагою те, що роблять Маски, які ви бачите тут на фото, я не можу. Вони прокидаються ще в темряві, щоб одягнутися, вийти на площу Сан-Марко перед світанком та кілька годин позувати численним фотографам. О 9-10 ранку до фотографів долучаються туристи, мета яких не лише помилуватися Маскою, а сфотографуватися з нею. Протягом дня Маски відвідують бали, плавають на гондолах каналами, додають атмосфери вузеньким вуличкам та антуражним рестораціям та кав’ярням.
Ще є окрема група людей – Історичні костюми. Це люди без масок, але в історичному вбранні, часто з вибіленими обличчями. І Маски, і Історичні костюми часто їздять на венеціанські карнавали багато років поспіль, готує образи та шиє костюми за багато місяців до події… і я їх дуже добре розумію. Доторкнутися до давньої містерії, стати частиною культури, яка має вікову історію – такі емоції неможливо з чимось порівняти.
Досвід маски-туриста
Коли у далекому 2011 WizzAir відкрив рейс з Борисполя до Тревізо, питань “чи летіти на карнавал” для мене був вирішений за лічені секунди. Залишалося всього нічого: придбати квитки на необхідні дати, знайти готель у пішій доступності до Сан-Марко не за всі гроші світу і отримати візу. О так, ви ще пам’ятаєте ці “благословенні часи”? Я – довічно не забуду, бо вже пошивши костюми, зробивши маски та скатавшись з купою документів у Київ ми за місяць очікування (та пару тижнів до вильоту) отримати паспорти з відмовами!
В той час тій блог у ЖЖ непогано піднявся за рахунок матеріалу що робити у такій ситуації. А сьогодні я тільки сподіваюся, що після пандемії до нас повернеться можливість мандрувати світом без таких стресів. Якщо коротко: ми по другому колу зібрали усі документи, ще детальніше описали план подорожі, ще більше непотрібних нікому папірців про нерухомість та родинні зв’язки з Україною доклали. Знов сплатили за послуги візового центру і за три дні отримали паспорти з візами та… передписанням після повернення обов’язково відмітитися у київському консулаті. O tempora, o more!
Відносно житла та харчування в Венеції, раджу обдумати наступне:
- скільки часу та грошей ви згодні витрачати на дорогу з пригородів, де житло дешевле?
- де ви будете відпочивати протягом дня, якщо готель у іншому місті? Є техніка чи речі, які не будуть вам потрібні протягом всього дня?
- чи є у вас авто (можливо, орендоване, оскільки Венеція – не єдиний пункт у подорожі) і де ви будете його паркувати
- які ресторації, історичні кав’ярні, палаци ви обов’язково хотіли б відвідати. Чи, можливо, є бажання продегустувати якісь страви, вина, десерти, але їх можна взяти на винос
- ознайомитися з розкладом та цінами на вапоретто (водні трамвайчики), які замінюють у місті таксі та за допомогою яких можна дістатися островів Мурано, Бурано та Сан Джорджио
Лайфхак: ціна кави біля стойки чи на винос завжди менше ніж за столиком + зазвичай дорівнюється ціні квитка до вбиральні. Кофемани, наш вихід!
Я планувала протягом дня обов’язково повертатися до готелю, щоб зняти костюм маски, взяти іншу фототехніку, випити чаю та повернутися до прогулянок. Ми знайшли по відгукам у гуглі один мережевий ресторанчик майже біля готелю і один звичайний неподалік від Гранд Каналу, де обідали. А на вечерю брали піцу чи лазанью на винос або купляли сет сирів, оливок, фруктів та багет дорогою до готелю. Каву та традиційні карнавальні смаколики купляли крізь, де бачили щось цікаве.
Венеціанські міфи нашого часу
Є кілька сталих стереотипів про Венецію взагалі та карнавал окремо, про які я чула до подорожі. Та продовжую читати до сьогодні у різних туристичних журналах і дивуюся різноманіттю думок та досвіду. Ось мої улюблені:
“У Венеції багато людей. Дуже, дуже багато людей! На карнавал – особливо багато людей”. – Так і ні. Під час прибуття великих трансатлантичних лайнерів та подій на площі святого Марка людей реально велика кількість. А ще є кілька вулиць з крамницями та вказівниками від вокзалу до св. Марка, вдень і вони заповненні нескінченним потоком туристів. Але! Один-два квартали в сторону – і ви опиняєтесь у Венеції з вузенькими довгими вуличками біля каналів, з закинутими човниками, білизною за вікнами та милими старенькими, що вигулюють своїх песиків. Обожнюю обидві ці Венеції!
“У Венеції все дуже дорого!” – Венеція дає дуже багато можливостей шикарно та швидко витратити гроші. Від шикарних готелів у палацах до колекційних речей та сучасного мистецтва і брендового одягу. Але якщо ви за раціональні витрати та планування – карнавал гіршим не стане. Прості правила: завчасно купляти квитки, бронювати готелі (ідеально – за пів року), не їсти на головних туристичних вулицях та не вестися на найпопсовіші атракціони. Але й до аскези я не закликаю. Хочеться купити маску чи муранське скло, чи неймовірно красиву канцелярию у місцевого ремісника? Випити каву у знаменитому “Флоріані”? Прокотитися на гондолі? Оберіть те, що залишить найщасливі спогади!
“Ми усі помрем, простудимося, втопимся!” – Безвідносно пандемії, зимова Венеція – дама сувора. Вітер, дощ, висока вода – все це можливо. З іншого боку – ми в Україні живемо, що-що, а дощем та вітром нас не здивуєш. Трохи термобілизни та кілька пар шкарпеток не завадить, а парасольку чи гумові чоботи тут можна придбати буквально на кожному кроці при перших ознаках наближення дощу. Про себе я трошки жаліла, що ми не застали свого часу Аcqua Аlta, так, виключно для пригоди. Відчути себе _ще більше у Венеції_. Хоча, насправді, куди вже більше!
Венеціанський карнавал буває дуже різним: шумним, дивакуватим, штучним, веселим, невгамовним… И незабутнім. Я бажаю йому відродитися, як це вже неодноразово бувало. А нам – відчути його атмосферу. І нехай у нашому житті залишаться тільки венеціанські Маски!
