Тут мав бути блог про музейну інклюзію. Але з перших абзаців він майже непомітно та не так щоб несподівано перетворився на блог про тих, хто на перший погляд є цільовою аудиторією українських музеїв. Дітей. Лише трохи проаналізувавши ситуацію, ми розуміємо: на допомогу у зануренні у музейний простір потребує набагато більше людей, ніж може здаватися на перший погляд. Як утворився цей парадокс та як його розв’язують?
Діти – наше майбутнє, мають любити рідний край, знати історію, цікавитися мистецтвом. Чули, так? У музеях України зазвичай непоганий вибір дитячих екскурсій, майстер-класи та гуртки, куди запрошуються саме діти. Для них існують значні знижки чи навіть безкоштовний вхід. Отже, здається, саме дітям у музеях особливо раді. Формально і навіть юридично – так.
Насправді – “все не так однозначно” ТМ.
Починається з того, що “діти” – дуже різні вікові категорії і якщо при підготовці та проведенні заходу це враховується, самостійне відвідування музею – вже проблема. Коротко кажучи: постійні експозиції наших музеї орієнтовані на… когось по-перше, здорового та сильного, по-друге, високого, по-третє – з профільною освітою. Без написів під речами та картинами важко зрозуміти їх призначення, сюжети та наукову цінність. А написи або відсутні, або дуже стислі та суворо-наукові, або не адаптовані під певний вік. Вкрай не вистачає предметів, яких можна торкнутися, інтерактивна простішого рівня – щось побачити чи почути. Фізично важко знаходитися у холодних взимку чи задушливих влітку приміщеннях довгий час без можливості комфортно перепочити, випити води чи нагодувати дитину. Навіть роздивитися вітрини людині невеликого зросту не так то легко! Сядьте на підлогу чи стілець і спробуйте самі, як воно, все зручно?
Що, може вам і зауваження одразу не зробили?! Отож!
Дещо, звичайно, робиться, тільки є, як то кажуть, нюанси. У історичному музеї вже 8 років тому видано путівник для батьків та дітей “Ми мандруємо музеєм” для спільної подорожі залами. На жаль, придбати її давно майже неможливо. У холі художнього музею є кілька великих пазлів на магнітах і кожен може скласти картини з колекції чи експозиції музею – чудова захоплююча розвага! А ще завантажити додаток-квест на телефон! Прикро, що нам це не вдалося через відсутність у музеї відкритого вайфаю. Найкращий (і не лише у цьому) місцевий приклад: музей “Машини часу”. Здається – не всім же цікаво дивитися просто машини. Та й раз подивився – навіщо повертатися? Але! Тут постійно змінюється як експозиція, так і заняття для відвідувачів: кожного разу ми знаходимо нові головоломки чи пошукові квести, гральні автомати, можемо помалювати, відпочити у зручному лаунджі, випити какао та з’їсти бургер, зробити скільки завгодно фото на згадку.
Якщо ви гадаєте, що у “серйозному” академічному музеї все це важко та взагалі не прийнятливо, а закордонні приклади потребують значних інвестицій, я додам ще приклади українських музеїв, які позбулися цього стереотипу та стали доступніші через видання книжок.
У Києві на виставках оновленого NAMU та на касі музею Ханенків можна безкоштовно взяти друковані завдання-квести, прості папірці А4, що коштують копійки та додають +100 від кожного, не лише юного відвідувача. Головний художній музей країни з видавництвом “Основи” створив робочий зошит “Мій музей” з вправами та завданнями на основі своїх колекції.
Львівська національна галерея мистецтв рік тому стала ближче до усіх, хто навіть ніколи туди не збирався, видавши “Гру в музей”. Цю книгу можна придбати у книгарнях “Є” і прочитати просто захоплюючий мистецькознавчий текст. Найцінніше тут – викладення: різні форми дозвілля у музеї та за його межами, ідеї мандрівок, асоціації до мистецьких творів. За такою схемою можна побудувати прогулянку до будь якого музею і не тільки! Авторки орієнтуються на дітей різного віку, а я особисто рекомендувала її дорослим та зокрема музейникам.
У Одесі маємо чудовий приклад громадської ініціативи: виданий за допомогою Українського культурного фонду “Карта музейного знавця” дитячий квест-путівник з адресами, корисною інформацією та цікавими завданнями з 11 музеїв міста, який можна безкоштовно отримати у кожному з цих музеїв.
Отже, покращення вже десь поруч, будемо сподіватися, що наші музеї станут ще відкритішими для бажаючих, досвід колег надихне майбутніх авторів книжок, кураторів та музейних працівників на нові звершення і самі будемо готові до них. Працюмо, зручний та доступний світ сам себе не побудує!