fbpx

Музеї Амстердама: життя з шедеврами та навпаки

Коли приїздиш у Амстердам не вперше або є музейним гіком, важко обирати серед десятків музеїв. І ми не обирали! Тобто, визначили для себе інші критерії цікавості музея, крім безумовної – наявності у ньому світових шедеврів.

Сьогодні проблема музеїв Амстердама не залучити до себе нових відвідувачів, а контролювати їх наплив та зробити відвідування максимально комфортним. Як це відбувається – зараз розповімо.

 

Moco Museum

У музейному кварталі Амстердама завжди багато людей, але вже немає вражаючих черг, як ще пару років тому. Ми знали, що музейники приклали до цього неабиякі зусилля, але як саме це працює дізналися лише тепер на власному досвіді.

Отже, якщо у вас небагато часу (наприклад, лише година-дві) і немає заздалегідь придбаних квитків, є сенс обрати невеличкий музей. Наприклад, сучасного мистецтва з роботами Бенксі. У кварталі є й Stedelijk Museum, де експозиція величезна і охоплює той період сучасного мистецтва, що вже встиг стати класикою. А от МОСО – це невеличкий двоповерховий будинок, чудовий маленький музейний садик і дуже маленька жива черга.

Одна з фотозон на території музею. Вона ж інсталяція, вона ж місце для відпочинку.

В середині найцікавіше: поєднання сучасного музею та збереженого декору будинку. Вітражі та стінний розпис? Окей! Паркет та каміни? Не питання. Роботи потребують спеціального мікроклімату, а монтувати кондиціонер на стіни не можна (або немає бажання) – заводимо гофровану трубу у відкриті двері з балкону, на ніч прибираємо. Ця оманлива простота рішень дуже гармонує з нарочитою простотою мистецьких творів.

Цільова аудиторія музею – молодь, тому демократичний підхід (“просто подивитися” та зробити селфі з картинами та викласти швиденько все у соцмережі) вітається, але за бажанням можна поринути глибоко у філософію сучасного вуличного мистецтва.

Крім Бенксі у музеї є трохи інших робот + постійно змінюються виставки. Я от з задоволенням зустріла “родича” славнозвісного “помаранчевого песика”, а поруч раніше невідомі твори.

Важлива деталь: каса музею не приймає готівку, сплатити за квиток можна лише карткою! Ось воно – наше майбутнє )

 

Музей Ван Гога

Найпопулярніший музей Амстердама знаходиться в маст сі списку чи не кожного туриста, його відвідує більше 2 мільйонів людей на рік і ось як це виглядає зараз.

Це – черга до музею о 9:05 у будній день. Всі ці люди вже придбали квитки на сайті заздалегідь. Квиток купується на зазначений час, у черзі є ті, хто планував увійти одразу після відкриття о 9 і о 9:15, і реалісти – з квитками на 9:30, 9:45 та 10:00. Зайти можна на пів години пізніше зазначеного часу.

Ціна дорослого квитка – € 19 (аудіогід – окремо) і купляти його є сенс десь за тиждень, бо потім може не бути вільних місць або ви не зможете піти одночасно з родиною чи друзями.

У музеї просять здати речі у гардероб та не фотографувати і це той випадок, коли такі обмеження мають сенс. Їх причина – велика кількість відвідувачів, невеликі (відносно потоку людей) приміщення та час, проведений у музеї.

Для тих, хто не може без селфі, облаштовано кілька дуже великих, зручних та світлих фотозон, а у крамничці є сувеніри на згадку на будь який прайс.

Так-так, це фото з музею, де не варто фотографувати! Але якщо робити це швидко, не заважаючи іншим, реакція спостерігачів цілком адекватна. О, так, там є спостерігачі! Зазвичай, це молоді люди, які багато часу проводять у залах, регулюють великі натовпи відвідувачів, розмовляють багатьма мовами і, скоріш за все, пройшли не один тренінг з конфліктології!

Страшна черга на вході дуже бистро минула, ми не квапилися у гардеробі, тому зали встигли побачити майже пусті!

Зазвичай мої музейні фото – це інформаційні таблички, щоб потім у холі чи дома погугліти і більше дізнатися за якусь цікаву деталь, ім’я, дату. Коли є відкритий вайфай та лавочки, це зручно зробити одразу. Отут я багато дізналася про еволюцію “Соняншників” Ван Гога.

І, звичайно, зріле сучасне суспільство не жахається поруч з оригіналами демонструвати твори за натхненням, поп-арт, вторинне мистецтво та відвертий кітч. Чому ні?

 

Venustempel Sexmuseum

Ще один варіант на випадок “обмаль часу (і грошей), але хочеться побачити щось… ну дуже амстердамське!” Цей музей ще й дуже зручно розташовано – у кварталі від центрального залізничного вокзалу. Квиток коштує демократично – 5 євро.

Фотографувати можна скільки завгодно (і є що), але у соцмережах показати вийде не багато кадрів – на відміну від них, тут не звикли до цензури.

У Амстердамі більше одного музею сексу, ще один є у кварталі Червоних Лихтарів і є окремий музей еротики. Нам було цікаво дізнатися історію, “як Амстердам став таким”. І от за нею – сюди.

Інтерактивність проголошується однією з головних “фішек” музею і вона, безумовно, присутня. Воскові фігури, звукове супроводження – все, що залучає до музею пів мільйона відвідувачів на рік, яки пишуть потім захоплені відгуки.

Але і більш прискіпливу аудиторію музей “чіпляє” – автентичними речами минулих епох та цікавими документами та науковими викладками.

NB! Важко не порадити – варто завітати у музейний туалет. Жодної вульгарності: самі модернові малюнки та неймовірної краси бронзові рукомийники!

 

Rijksmuseum Amsterdam

Відверто кажучи, я не витрачала б час на головний музей Нідерландів, бо бачила доволі багато робот голандських майстрів і не є їх великою прихильницею. З іншого боку, найбільший державний художній музей – це завжди своєрідна планка, рівень, якого тримаються і який намагаються хоча б утримувати інші музейні установи.

Крім того, цього року почалась широко анонсована Рейксмюзеумом публічна реставрація найвідомішого полотна Рембранта і це, безумовно, варто бачити.

Квиток придбаний у інтернеті коштує на 1 євро дешевше того, що можна купити оффлайн. Не зважаючи на розгорнуту крізь рекламну компанію черг немає. Що ж, будемо вільно гуляти!

Оце – геніальний ход “як спонукати відвідувача відмовитись від електронних девайсів хоча б на пів години”. Оці шухлядки, як у Спортлайфі чи у деяких інших установах, де треба десь залишити цінні не габаритні речі. По факту – це міні-сейфи з юсб для андроїдів та айфонів. Залишив смартфон заряджатися і пішов гуляти музеєм, геніально!

А на другому фото – комікс про музей, де герої Рембранта – діснеївські каченята. Чи не #наруга це? Держмузею здається, що ні, ура!

А ось це – буклети / програмки до виставки, присвяченій року Рембранта, яка, відверто кажучи, вразила набагато сильніше за експозицію. 8000 людей відгукнулися на запрошення Рейксмюзиуму надати на виставку роботи, які були створені, надихаючись Рембрантом. 390 заявок из 95 різних країн, 575 робот, зроблених молодими та літніми, професіоналами та любителями. Від копій до дуже далеких асоціацій, натхнення світлом, кольором, стилем, матеріалами, сюжетами.  Куратори розділили виставку на кілька дуже влучних тем і саме у цих залах хочеться зараз проводити весь час, роздивляючись ну дуже різноманітні твори!

Впізнаєте сюжет?

Ну так, це вона – “Нічна Варта”!

Деякий час тому було анонсовано, що шедевр Рембранта потребує на реставрацію і вона відбудеться… безпосередньо у музейному залі, на очах у відвідувачів. І от – триває.

Картину було знято з стіни, закріплено на спеціальній платформі, навколо збудовано скляний куб, всередині якого відбувається магія.

Саме зараз – процес сканування. Усі подробиці описані поруч на стенді.

Аудіо-гіди та екскурсії тут, безумовно, є, але є і прості допоміжні матеріали майже у кожному залі. От біля “Варти”, наприклад, чудова розповідь про деталі та сюжети.

Ну і швидке опитування на виході: як вам оце все? Нам – дуже!

 

Сподіваюся, щось вас заціпило та надихнуло у цій розповіді. Буду рада, якщо завітаєте до мене на сторінки  та залишите коментарі там, або тут під статтею!

І підписуйтесь на проект Snail Way у соцмережах: я ніколи не дублюю інформацію повністю, максимум буду анонсувати час від часу свої статті, тому підписуйтесь, щоб нічого не пропустити!     

Потребуєте на надійний і недорогий зв’язок у подорожах? Замовляйте міжнародну SIM-картку Drimsim за моїм посиланням і отримуйте 7€ на рахунок!

Залишити відповідь