UA-Travels мандрівка до музеїв, дерев'яних храмів та фортець Опілля

Ще один напрямок мандрівки UA-Travels – до міста, яке зазвичай називають “батьківщиною Роксоляни”. А насправді – до музеїв, дерев’яних храмів та фортець давнього Опілля. Головною нашею метою були дерев’яні храми та музей дерев’яної сокральної скульптури у Рогатині. Але інші цікавинки маршруту теж заслуговують на увагу.

Починати краще у Львові, але дорога з Івано-Франківська через Галич також зараз гарна, можна цілий день витратити на дорогу, Галіч та Франківськ, та заночувати у Франіку. А наступного дня назад, дивлячись пам’ятки. Є варіант зазирнути до Свіржа чи Перемишлян, а ближче до Івано-Франківська подивитися Крилос та скансен поруч. Але можна і встигнути повернутися у Львів після Галіча та Франківська.

Наш сьогоднішній маршрут: Старе Село – Соколово – Приозерний – Рогатин.

Старе Село (49.7036957,24.1490034)

Замок XVI—XVII ст. у Старому Селі вважається найбільшим на Львівщині. Його зазвичай минають по трасі, але хто має півгодини часу – зазирніть усередину, масштаб насправді вас здивує. Доступ зараз вільний, незважаючи на занедбаний стан, фортеця виглядає велично.

Соколівка та П’ятничани

Наступна точка – с. Соколівка (49.5675676,24.2988522,15), що у Жидачівському районі Львівської області. Костел Святої Трійці 1594-1600 рр., інтер’єр храму прикрашений розписами Каспрома Вілжинського та скульптурами святих. Скульптури зараз в Олеському замку, деякі рописи збереглися до нашого часу та вражають, як і сама споруда.

П’ятничанська вежа (49.5566747,24.3207063) – пам’ятка XV-XVI ст, яку ми не планували відвідувати, але побачили на гугл-мапі. Зробили тут зупинку на зворотньому шляху, тому світла вже замало. Висока вежа п’ятничанського городища була напевно не тільки оборонною, але й спостережною, і краєвид з неї був прекрасний та далекосяжний. Можливість оглянути околиці з вежі збереглася, вежу відреставровано, дуже приємне місце.

Приозерний

Садиба Реїв у Приозерному – панський маєток XVIII ст., що належав Юзефу Яблоновському. У наступному столітті маєток переходить родині Реїв – однієї з гілок роду Потоцьких. Необароково-ренесансний палац спроектував відомий львівський архітектор Юліан Захаревич.

Палац гарний і дуже різний з усіх боків. Зараз майже повністю прихований за деревами – колишній ландшафтний парк розрісся надзвичайно. До 2004 р. тут діяв жиночий монастир, але зараз садиба спустіла та стоїть без нагляду.

Фрага

Дерев’яна церква Перенесення мощів святого Миколая (49.4743829,24.4277784) побудована у 1933 р., що саме по собі цікаво. В храмі знаходиться чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, написана на полотні. Ікона дивом уціліла під час пожежі в старій дерев’яній церкві (збудованій 1573-го року).

Рогатин

І ось нарешті – наша головна ціль. Взагалі дорога до Рогатина зі Львова зараз гарна та легка, як не заїздити по селах, легко дістатися за півтори години. Про Роксолану та Рогатин не написав лише лінивий – і сьогодні це я 😉

Дехто скаже, що Рогатин – це Прикарпаття, але етнографічно цей регіон надежить до Опілля. Для туриста Рогатин – райське містечко. Тут дві дерев’яних церкви, стара оборонна церква, готично-ренесансно-барочний костел, синагога, сецесійна забудова центру, кілька музеїв…

Про місто вперше згадується у XII cт. , а у 1415 році Рогатин вже отримав Магдебурзьке право. Тепер це маленьке тихе містечко, яке знало кращі часи. Зараз тут у вихідні важко знайти навіть місце, де випити кави. Майте це на увазі. Але є маленькі маркети у центрі, щоб купити їжу для перекусу, перш ніж піти по музеях.

Будівля музею Опілля. Етнографічний та краєзнавчий. Пишуть, що працює по вихідним. Насправді – ні ;( Тобто, треба заздалегідь шукати телефон та запитувати, напевно.

Далі оглянули два костели у центрі. Перший – на площі, на нього дивиться пам’ятник Роксолані. Це Миколаївський костел – домінанта всього середмістя. Храм з елементами готики, бароко і ренесансу, споруджений орієнтовно у XV столітті.

Другий знаходиться на протилежному від костелу боці центральної площі. Він лише виглядає сучасним, насправі церква Різдва Богородиці – оборонна церква ХІІ століття.

Миколаївська церква знаходиться в присілку Горішні Бабинці, 10-15 хвилин пішки від від центральної площі. Споруджена на пагорбі поруч з єврейським кіркутом. Дивує сучасний стан що християнського цвинтару, що іудейської частини.

І на завершення потрапили ми до неймовірного рогатинського художньо-краєзнавчого музею. Спочатку змогли достукатися у двері художнього музею у садибі Миколи Угрина-Безгрішного, а з нього співробітник зателефонував у філію – Церкву Святого Духа. По-перше, це справжній шедевр дерев’яного зодчества, один з найдовершеніших дерев’яних храмів України.

У 2013 р. Церква Святого Духа була включена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

По-друге, у ньому зберігається величезна кількість неймовірних сакральних скульптур та ікони. У рамках проекту «Музеї онлайн» було створено віртуальну ексурсію з аудіосупроводом церквою Святого Духа.