Побачити Белз хотілося давно. Нарешті, одним зимовим суботнім днем було твердо вирішено відвідати стародавнє галицьке місто.
Доїхати в Белз не так просто. Сьогодні колишня столиця могутнього князівства – маленьке непримітне місто на краю Львівської області. І хоч Белз і має залізничне сполучення – дизель, що курсує з Рави-Руської до Сокаля і назад, тут можна побачити всього двічі на день. Але оскільки ми їхали з північної частини області – шахтарського міста Червоноград, графік руху нас зовсім не влаштовував.
Залишався тільки автобус. Як виявилося, варіант теж далеко не найкращий. У Червонограді знаходиться великий базар, тому автобуси переважно забиті – люди повертаються з ринка додому.
Їхали ми недовго. В салоні було настільки незручно стояти, що вийти вирішили трошки раніше – в селищі Жужеляни. До Белза лишалося ще п’ять кілометрів, які ми подолали пішки десь за годину.
Цвинтар з каплицею в Жужелянах
В передмісті Белза нас зустрів Святий Валентин
Прогулянка вийшла дуже не простою. Погода неодноразово змінювалася, вітер безжально бив по очах і вухах. Місто, панораму якого ми бачили з того моменту, як вийшли з автобусу, наче віддалялося, кепкувало з нас і вже почало нагадувати міраж.
Але ми все ж таки увійшли в Белз, а ще хвилин через десять дісталися і центрального майдану. Ми були там мало не єдиними людьми. З магазинів – хлібна лавка та кілька продуктових. Але в цілому центральна площа Белза хоч і малолюдна, але доволі приємна.
Головний майдан
Погода в Белзі виснажувала. Тепле Сонечко змінювалося справжнім сніговим бураном, від якого доводилося ховатися під будинками. Зверніть увагу на останні дві фотографії – вони зроблені фактично з одного місця протягом всього пари хвилин.
Аріанська башта, одна з найстаріших споруд міста, точне призначення якої невідоме. Є версії про колишню замкову башту, а є і про каплицю
Солідна дата, погодьтесь
В центр ми вирішили повернутися пізніше і вирушили в передмістя Замочок, з якого більше тисячі років тому і почалася історія Белза.
Перше, що побачили – розкішний у минулому костел Пресвятої Діви Марії. Чому у минулому? Бо сучасні духовники встановили яскраву православну «цибулинку». Гугл підкаже, як виглядав храм раніше. Впевнений, сьогоднішній вигляд вам також не сподобається.
Головну увагу в Замочку привернули не храми, а краєвиди, що відкриваються з берегів Солокії. Шкода, земля була мокрою, бруд миттєво чіплявся до штанів та взуття, тому прогулятися вздовж ріки не вдалося.
Костел Пресвятої Діви Марії, зараз – церква Святого Миколая
Стародавній на першій вигляд вежі насправді немає і ста років
Каплиця Святого Миколая
Пізанська башта Белза – одна з капличок біля берегів Солокії
Панорама міста, вигляд з Замочка
Пересидівши під будинком чергову снігову бурю, повернулися в центр. Цього разу удача була на нашій стороні – нарешті з’явилося Сонце, що дозволило зробити серію значно яскравіших світлин.
Історичних пам’яток в Белзі дуже багато. Навіть руїни монастирів, від яких залишилися самі стіни, захоплюють. Однак на фоні сучасного Белза пам’ятки виглядають наче якісь декорації до фільму. Такий собі музей під відкритим небом, де місцеві виконують роль живих експонатів.
Насправді ж, склалося враження, що люди зайняті власним подвір’ям і місто впевнено перетворюється на село, а цікава історична спадщина – це для нечисленних туристів та ентузіастів-істориків.
Хоча, переконаний, і серед місцевих є люди, які мріють хоч про десяту частину минулої слави града. Мабуть, саме на таких героях і тримаються маленькі міста, подібні Белзу.
Ратуша – колишні келії монастиря домініканців
Руїни костелу домініканців
А це вже колишня територія сестер домініканок – храм, каплиця, келії
Розкішний будинок в центральній частині міста
Закінчували прогулянку на цвинтарі
Дерев’яна П’ятницька церква
В Белз не дуже зручно їхати. Особливо, якщо тримати шлях з півночі області – в такому випадку дуже залежиш від розкладу і постійно переживаєш, що не встигнеш на останній автобус.
Однак Белз, безперечно, заслуговує на увагу. Будь-які складнощі врешті будуть забуті, а в пам’яті залишиться приємна згадка про легендарне стародавнє місто з берегів Солокії.
Бажаєте побачити більше?
Ознайомтеся з маршрутом подорожі півчнічною частиною Львівщини. Замки, палаци, храми – все, як ми любимо.
