Кропивницький – один з двох декомунізованих обласних центрів. Як на мене дуже влучно декомунізованих, бо від Кіровограду хотілося триматися як найдалі. Мені багато хто розповідав, що у Кіровограді дуже гарна архітектур (і фотозвіти переконували), але щось не вірилося, їхати складно, дороги погані. А цього року сталося.
По-перше, ця область – це вже початок степу, вже менше дерев, вже більше ланів. Природа неймовірна, земля родюча, ми були восени, але весною. напевно, дух захоплює. Села та містечка трохи підзанедбані, але, сподіваємося, що розвиток аграрної галузі їх відродить.
По-третє, Єлісаветград колись знаходився на перетині важливих торгівельних шляхів, непогано заробляв на зерні і, взагалі, вважався чи не столицею півдня України. Тому архітектура тут квітнула. Деякі будівлі варті Відня або Праги.
Перші асоціації: Кіровоград – це якісь червоні заводи-параходи, а ось Кропивницький – то вже щось інше, своє та рідне
Власні враження: неочикувано неймовірна архітектура
Куди завітати: краєзнавчий музей
Що побачити: архітектуру центру
Де випити кави: кав’ярня Dva coffee (лавандовий раф!)
Куди поїхати далі: хутір “Надія”, Музей ракетных войск стратегического назначения, Урочище Каскады с водопадами, Златополь, Новомиргород, Разумовка, Морозовский угольный разрез
Що почитати у нас на сайті: добірку фото з архітектурою Кропивницького, Путівник по Кіровоградській області
Порада: дороги погані, будьте уважні та обережні