Що ви знаєте про Старобільськ та Луганщину взагалі?
Хтось згадає українську кінострічку “Дике поле” по роману Сергія Жадана “Ворошиловград”, інші – Старгород з “12 стільців” Ільфа та Петрова, краєзнавець – батька Махна чи може щось з археології чи історії Слобожанщини. Але для більшості поки що цей регіон пов’язаний перш за все з війною, шахтами та степом. Щось дуже далеке на сході країни, Terra Incognita, вічний фронтир.
Не усі стереотипи погані чи не відповідають реальності, гірше, коли крім них про деякі місця майже нічого не відомо. Багато українських регіонів та об’єктів потребують туристичної промоції. Бо як інакше дізнатися про унікальну ауру цих міст, зокрема про Старобільськ? Про те, які круті відкриття очікують на того, хто вирушить на далекий-далекий схід, у край, що першим в Україні зустрічає світанок!
Арт-кав’ярня “12 стульев”
Добрий день починається з кави, посмішки, приємної зустрічі. Коли б ви не завітали до Старобільську – перші питання будуть: де зупинитися, де перекусити та взяти каву на винос?
У Старобільську є арт-кав’ярня, де все як у найкращих закладах: ароматна кава, смачні десерти, коробочка з передбачення та арт-простір, де збирається місцева творча молодь. Подивитися кіно, послухати музику, пограти в настільні ігри, послухати лекцію чи взяти участь у дискусії та актуальні теми – все у “12 стільцях”.
Скористайтеся wi-fi, завантажте додаток Izi.travel і знайдіть аудіопрогулянку “Старобільськ. До прем’єри”. У цьому гайді жителі міста розкажуть вам про зйомки фільму “Дике Поле” за романом Сергія Жадана, режисер – Ярослав Лодигін. Увімкніть звук та починайте прогулянку.
Пішохідна вулиця Руднєва та її пам’ятки
Найрозповсюдженіший транспорт у Старобільську – велосипед. Але якщо у вас поки що немає у місті друзів, у яких велосипед можна позичити, краще вивчати центр пішки і мріяти разом з нами про часи, коли тут з’явиться прокат для туристів та велодоріжки для всіх! Громадський транспорт Старобільська – дві маршрутки та дві маленькі компанії таксі.
Але нас цікавить історичний центр, тому гуляємо на своїх двох. І трошки заздримо старобільчанам, бо не у кожному місті є пішохідні вулиці, ще й такі затишні та зелені! На вулиці Руднєва два пам’ятника місцевим знаменитостям – Іполіту Матвійовичу Кисі Воробʼянинову та Нестору Махно. Автор обох скульптур – місцевий митець Володимир Вдовиченко.
У жовті у місті проводиться фестиваль “Осень в Старгороде”, а це парад Остапів, театралізовані постановки за мотивами роману, імпровізовані цирульні на центральній площі та автобус, що курсує по “бендеровським” місцям.
За Кисою на стіні магазину-складу продовольчих товарів Старобільська – графіті з Махно, сучасна творча інтерпретація відомої фотографій від молодіжного мистецького об’єднання BetOnArt. У цьому будинку колись зупинялися автори “12 стільців”. А ви обов’язково зазирніть до крамниці та спитайте місцеві гастро-спеціалітети – насіння соняшника та козинаки!
Річка Айдар та мости
Кажуть, Старобільськ – місто 5 мостів. По одному з автомобільних ви потрапили до Старобільська, а пара мостів в центрі – пішохідні-автомобільні. Сам Айдар – приток Сіверського Донца – найчистіша річка східної України, біля неї не розташовано жодного хімічного чи ще якогось шкідливого підприємства.
Такої прозорої води ще пошукати, тому сміливо обирайте будь який з пляжів чи просто спуск до води – і гоу купатися. А якщо ви рибалка чи любите сплави байдарками затишними повільними річками, то приїхали точно за адресою! Якщо рік був не посушливий, то човни та катамарани можна взяти в оренду прямо у центральному парку міста. А от на Водохреща, у будь який мороз старобельчане влаштовують купання в ополонці.
Також тут рай для любителів спостерігати за дикими птахами – їх безліч і вони зовсім не бояться людей. Взагалі Старобільськ ламає стереотипи “промислової та шахтарської Луганщини”, тут немає жодної промисловості крім кількох невеликих харчових підприємств. Чиста вода, чисте повітря. Як вам таке?
Парки Старобільська
Для тих, хто живе у містах з багатоповерхівками та бідним озелененнями (я!), парки Старобільська – чудо! Якщо ви (як я!) не витримали та перетнули Айдар і пішли до наступного мосту понад берегом, то ви потрапили майже у ліс та гуляли, слухаючи спів дроздів та лякаючи куріпок у хащах. Але й центральний парк з фонтаном, фотозонами, атракціонами та розвагами для дітей – теж зелений та досить охайний.
Що тут є унікального? Ну, наприклад, бювет на вході. Не дивуйтеся, лікувальні води – особливість міста, тут є своя водолікарня та радонове джерело. Тому не забудьте випити води з бювету та наповнити пляшку, перш ніж рушити далі.
Коли взимку багато снігу (а у Старобільську, кажуть, зими сніжні), а навесні багато дощів, то в парку можна орендувати човен чи катамаран і покататися по Айдару.
Наприкінці серпня у місті проходить велофестиваль Sheerwood Weekend – і це привід відвідати ще один парк Старобільська, схожий на ліс зі старих балад, а головне придатний для великих фестивальних заходів, яких, сподіваємось, тут буде ще багато.
Вежа-каланча
Зовсім інакше сприймається будь яке місто, якщо подивитися на нього зверху, згодні? Оглядові майданчики зазвичай дуже популярні у туристів, тому як не вежа, то хмарочос чи природна тераса зазвичай стають точкою найбільшого тяжіння у міста.
Її можна знайти на кожному другому туристичному фото зі Старобільську. Її малюють митці, над неї кружляють голуби… Пожежне депо було побудоване у 1908 році по ініціативі та особисті кошти купца та мецената Миколая Кожухова. Тепер стара каланча за центральним парком чекає-не дочекається, коли двері її відкриються для гостей, гвинтові сходи відчують кроки сотні, а може й тисячі ніг, а голубина зграя знайде собі домівки на дахах сусідніх будівель.
Зараз у будинку розташований офіс ветеранів батальйону “Айдар”, але більшість приміщень пустує. Згадаємо вежу у Маріуполі, яка нещодавно перетворилася на туристичний, виставковий центр та коворкінг. Та побажаємо старобільській вежі такої ж долі, а старобільцям – крутого суспільного простору у центрі міста!
Архітектурні “фотозони”
Для когось з гостей не буде викриттям, що Старобільськ – старовинне місто (офіційною датою заснування є 1686 рік), яке було торгово-ремісничим центром регіону. Тут збереглося планування та частково забудова ХІХ сторіччя, одно- та двоповерхові будинки з цегли, багато старовинних дверей, вікон.
Пройдіться кілька кварталів між вулицями Центральною та Слобожанською, зазирніть у кафе “Старгород”. Зовсім трохи фантазії і порините в атмосферу днів, коли по Старобільську гуляли Ільф та Петров, надихаючись перед створенням роману про Остапа та Кису. І у вас назбирається непогана колекція фото будиночків, що пам’ятають ще батька Махна.
Окремо радимо зазирнути до Свято-Миколаївського собору та старобільської гімназії на вулиці Руднєва.
Старовинний монастир
Свято-Скорботний жіночий монастир УПЦ МП існує з 1862 року і має строкату історію: від часів розквіту та легенд про підземелля, до реквізиції та перетворення на дитячий притулок, театр, табір військовополонених… У 90-ті ХХ ст. будівлю було повернено християнській громаді, у 2010 році монастир посів 5 місце у проекті “Дива Луганщини”.
За бажанням, зараз можна потрапити в середину монастиря, вхід – з вулиці Монастирської.
На огорожі ліворуч від входу – меморіальна табличка ради пам’яті боротьби та мученичества, про табір НКВС та 4000 польських військовополонених, яких утримували тут у полоні в 1939-1940 рр. У селі Чмирівка під Старобільськом знаходиться цвинтар, де є ділянки загиблих під час Другої Світової війни поляків і жертв російської агресії в Україні, яка триває у наші дні.
Музей та бібліотека
Сучасні музеї та бібліотеки вже не лише зберігають історичну пам’ять, а стають місцями, навколо яких гуртується громада.
У маленькій будівлі старобільського краєзнавчого музею зараз також – Луганський обласний музей, від початку російської окупації евакуйований з Луганську. Завітайте сюди, якщо цікавитесь історією та бажаєте почути більше про історичні постаті та події, пов’язані з містом. Спробувати себе у ролі археолога, дізнатися про природу крейдяних гір та степу, побачити, як виглядає слобожанський стрій. Почути легенду про клад Нестора Махно, дізнатися про відкриття пеніциліну та конструювання “Катюш”. Відвідування та екскурсія – безкоштовні!
А Луганська обласна наукова бібліотека переїхала до Старобільська взагалі без фондів (тобто без книжок!), а зараз стала арт-центром, має бренд Goog Library, відома на всю Україну тихими вечірками, зустрічами з письменниками, кінозалом, дискусіями тощо. Радимо мониторити соцмережі бібліотеки та відвідати заходи під час вашого перебування у місті, це крутий шанс познайомитися з найактивнішими мешканцями громади.
Сувеніри у креативному просторі STB city hub
Зверніть увагу на пам’ятник Всеволоду Гаршину, автору “Жабки-мандрівниці” и “Ведмедів”. Він знаходиться на вулиці Чернишевського, поруч з будинком колишнього кінотеатру, в якому працює STB city hub, завдяки якому була проведена арт-резиденція “Аура міста” та створено цей маршрут!
Поки що у місті немає окремого туристичного центру з офіційними турами. Але є дещо краще – креативний простір, де ви зможете поспілкуватися з місцевими активістами та переселенцями. Що є ціннішим за таке живе спілкування та розповіді від першого лиця? Тут постійно відбуваються виставки, майстер-класи, грають в настольні ігри, переглядають та обговорюють цікаві фільми та створюють ініціативи з розвитку міста.
Саме тут ви зможете придбати сувеніри на згадку: брендовані чашки, футболки, еко-сумки, магніти, листівки. Ось вам маленький сіті-квест: оберіть листівку з Бендером, Махно, велосипедистами чи старобільською вежею та надішліть друзям. Ви вже встигли полюбити Старобільськ – поділіться цим з близькими!
Університет та пам’ятник Великому Комбінатору
Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка працює зараз у Старобільську і знаходиться у будівля колишньої Миколаївської жіночої гімназії (поч. XX ст.) та Старобільського державного учительського інституту (1940—1954). Всередині, на жаль, не збереглося старовинних інтер’єрів, але зовні будинок після недавньої реставрації виглядає гарно.
Поруч з університетом улюблена фотозона старобільчан та гостей міста – скульптура Великого Комбінатора та хлопчика. Пам’ятаєте класиків?
«В половине двенадцатого с северо-запада, со стороны деревни Чмаровки, в Старгород вошел молодой человек лет двадцати восьми. За ним бежал беспризорный. — Дядя! — весело кричал он. — Дай десять копеек! Молодой человек вынул из кармана налитое яблоко и подал его беспризорному, но тот не отставал. Тогда пешеход остановился, иронически посмотрел на мальчика и воскликнул:
— Может быть, тебе дать еще ключ от квартиры, где деньги лежат?»
(с) І. Ільф та Є. Петров “12 стільців”
Пошукайте на навколишньому будинку графіті, присвячене авторам. І зверніть увагу на пам’ятник Всеволоду Гаршину, автору “Жабки-мандрівниці” и “Ведмедів”, він знаходиться на Чернишевського, поруч з будинком, в якому працює центр суспільного розвитку “Дієва громада”, завдяки якої була проведена арт-резиденція “Аура міста” та створено цей маршрут! Саме тут ви зможете придбати сувеніри на згадку про Старобільськ: брендовані чашки, магніти та листівки.
Голлівуд
Під вечір, десь за пару годин до заходу сонця, вирушаймо за місто, на крейдяні скелі біля телерадіовежі, яку видно далеко від Старобільська. Цей оглядовий майданчик молодь називає “Голлівуд” і звідси відкривається панорама на місто, Айдар та безкрайній дикий степ.
Крізь у місті і тут на дорозі вас буде супроводжувати пісок, наче десь на морі. Бо так і є – ці гори та степи колись були величезним доісторичним морем. А тепер навесні тут як хвилі колишуться ковилі та квітне воронець – степова півонія, її червоні квіти в легендах асоціюються з кров’ю воїнів, що полягли за рідний край. Зорі над Старобільськом величезні та яскраві, наче в Карпатах. А ще ви ж пам’ятаєте, що саме на Луганщині люди першими в Україні зустрічають схід сонця?
Приїздіть на схід України, друзі, ви в нього закохаєтесь. Відчуйте ауру цих місць, і ми краще зрозуміємо один одного і станемо ще ближчими!
Маршрут Старобільськом було розроблено Наталєю Михальченко, редакторкою сайту UA-TRAVELS під час Дослідницької АРТ-резиденції ГО «ЦСР «Дієва громада» “Аура міста”, яка відбулася на Луганщині у вересні 2020 року за підтримки Українського культурного фонду. Автор фото з дрону – Олександр Сафонов, м. Старобільськ
