Я дуже багато читала про цей музей, і, скажімо відверто, до Ґданська їхала в першу чергу саме заради нього. Чула, що цей музей присвячено Другій світовій в цілому, а не конкретно Польщі в ній. Чула і безкінечні скарги росіян і любителів СРСР, яким не подобалися терміни “радянська окупація” та сумніви в одноосібній радянській перемозі. Цікаво було, як сучасний музей подає інформацію про війну без гасел і пропаганди, за допомогою чого роблять цікаві експозиції з військовою технікою, як без пафосу розповісти про чисельні жертви, біль і страждання, які є на кожній війні, але яких немає у наших військових музеях.
Музей знаходиться у великій сучасній будівлі. Територію навколо не забудовано, тож можна сконцентруватися на музеї, коли підходиш до нього.
Звісно, будівлю повністю адаптовано для маломобільних людей. Є аудіо-гіди багатьма мовами.
Музей складається з довгого коридору і пронумерованих залів по обидва боки, до яких переходиш по черзі.
Кожен з залів розповідає про окрему сторінку з історії першої світової. Ось один з перших залів – про мирне довоєнне життя. Сутінки на вулиці мирної Польщі, магазини, вікна будинків.
Дуже багато агітаційних матеріалів: плакатів, листівок, які розповідають про встановлення тоталітарних режимів в Європі, про економічну та політичну ситуацію напередодні війни.
Окрім аудіогіда всюди можна послухати або подивитися додаткові матеріали: відео, музику, аудіозаписи промов, пісень того часу тощо. Але, як і у музеї руху “Солідарність”, інтерактивності часом навіть забагато, деколи вона надмірна і відволікає від основної теми.
Ось, наприклад, документальний фільм з розповіддю Лені Ріфеншталь.
Тут можна обрати точку на мапі на сенсорному екрані, а на стіну виведеться розширена інформація про місце, його фото до та після руйнувань.
Тут можна пройти квіз-опитування.
Є декілька залів, присвячених Катині. Дуже сумна сторінка польської історії, яку вони ретельно вивчають і про яку добре пам’ятають.
Розповідь про голокост і табори смерті можуть бути більш людяними і менш пафосними, якщо бачиш персональні спогади людей та їхні особисті речі. Кожна окрема кабінка – історія людини і якась її річ з табору.
Зала з військовою технікою і військовою формою може бути оформлена настільки продумано і красиво, що тобі хочеться вивчати кожну деталь.
Зала про ленінградську блокаду супроводжується православними молитвами і (знов таки без пафосу і зайвого драматизму!) розповідає про ці жахливі дні радянської історії. Це шматок блокадного хлібу і щоденник Тані Савічевої – маленької дівчинки, яка день за днем записувала дати смерті своїх близьких.
Велику частину музею присвячено терору і опору.
Ще декілька залів, щоб оцінити рівень дизайну експозицій.
Одна з останніх зал, впізнаєте? Це та сама колись мирна вулиця з початку музею.
Чула, що музей потроху намагаються змінити, зробивши акцент на суто польському спротиві. Тож, є сенс поспішати, якщо хочете встигнути саме на цю експозицію.
Вартість: 23 злотих (5 євро)
Сайт: muzeum1939.pl
