Славутич – наймолодше місто України, як за власним віком, так і за середнім віком містян. Місто було запроектовано і побудовано всього за два роки замість покинутої Прип’яті, одразу після найстрашнішої техногенної катастрофи людства. Майже всі його жителі так чи інакше пов’язані з Чорнобильською атомною електростанцією. Ми вже писали огляд-враження про нього, а тепер давайте зупинимося на конкретних архітектурних рішеннях.
Для того щоб прискорити і оптимізувати процес проектування і будівництва міста залучили інженерів і архітекторів з восьми союзних республік. Так Славутич отримав свої 8 кварталів: Київський, Єреванський, Бакінський, Тбіліський, Московський, Ленінградський, Талінський, Ризький, Вільнюский. Трохи згодом додалися ще три: Бєлгородський, Печерський, Чернігівський, Добринінський.
Кожен з кварталів не тільки проектувався, але й будувався за допомогою конкретних республік з використанням будівельних матеріалів, притаманних тим регіонам.
Архітектори здебільшого використовували типові проекти і напрацювання, але мали менше часу на узгодження проектів (2 місяці) і тому особивих суперечок щодо проектів не було. Проект був дуже людяним, думаю, цьому посприяли зміни в суспільстві 80-х. Місто виросло одразу з величезними прогулянковими зонами, велодоріжками, великою кількістю шкіл і дитсадків.
Дуже дбайливо ставилися в місті і до екологічності (думаю, це було чи не єдине за всю радянську історію місто, де слово екологічність щось значило). Багато багатоповерхових кварталів досі має сосни у своїх дворах, а квартали з приватними будинками влітку майже повністю заховано за зеленими садами. Майже всі дерева у центральному парку – від того лісу, що був тут раніше.
Через брак часу та розпад Союзу багато планів втілити не вдалося: не зроблено озеро (лишився тільки котлован), не побудовано дві головні будівлі на центральній площі (через що вона вийшла занадто радянська), а також недобудовано готель.
Взагалі, через те, що будівництво центральної площі не завершено, то роздивлятися центральний (Загальноміський район) не дуже цікаво, тож пропустимо його і перейдемо одразу до республіканських.
Єреванський квартал
Цей район складається з групи п’ятиповерхових будівель, котеджів та дитячого садочка. Найголовніша відмінність – облицювання рожевим туфом – дуже незвичне для України. З традиційного оздоблення також можна відмітити: характерні візерунки кованих огорож і дерев’яних балконів, дерев’яні ставні (майже ніде не збережені), ліхтарі, форми вікон. Квартал складається з багатоквартирних будинків, двоповерхових котеджів на 2 родини з гаражами, та дитячого садка.
Однією з найцікавіших деталей є мангал прямо у дворі багатоквартирних будинків.
Бакінський квартал
Складається з бульвару, багатоповерхових будинків, котеджів на дві родини, дитячого садочка, магазина та пральні. Багато будинків оброблено традиційним для Азербайджану травертином.
Багатоквартирні будинки відрізняються різним типом вікон та геометричним стилізованим орнаментом стін. Однією з родзинок кварталу є декоративні панно з шамоту (художники М. Кафаров, З. Гусейнов)
Дитячий садочок зараз функціонує як дитячий будинок, а на його території знаходиться дитячий майданчик з керамічними декоративними елементами (на жаль, в дуже поганому стані).
Тбіліський квартал
Складається з багатоквартирних будинків, двоповерхових котеджів, бульвару та фізкультурно-оздоровчого комплексу. Багатоквартирні будинки своїми пропорціями чимось нагадують башти Сванетії, а декоративні панелі балконів мають візерунки у вигляді грузинського хреста.
Котеджі, на жаль, майже не зберегли свій початковий вигляд. Плаский традиційний для Грузії дах перетворений на більш традиційний для України скатний, закладено галереї та сходи.
Спортивно-оздоровчий комплекс прикрашено великими декоративними горельєфами (художники Е. Копадзе, З. Сакварелідзе).
Московський квартал
Фото Nickispeaki
Складається з багатоповерхової забудови (5-7-12 поверхові будинки), дитячого садочку, фізкультурно-оздоровчого комплексу. Котеджі побудували не встигли, хоча місце під них виділили.
Нєвський (колишній Ленінградський) квартал
Складається з Бєлгородського кварталу (сюрприз:), Бєлгородського бульвару (ще сюрприз), і багатоповерхових житлових будинків.
Бєлгородський квартал – це 54 котеджних будинки на дві родини з підземними гаражами.
Бєлгородський бульвар ніяк не виправдовує свою назву, бо є стилізованим зображенням чи то Петергофських фонтанів, чи то Перебургських каналів. Вздовж бульвару розташовані кав’ярня “Слов’янка” та магазин “Русь”. Завершує (або починає) бульвар фізкультурно-оздоровчий комплекс “Богатир”.
Вільнюській квартал
Складається з п’ятиповерхових будинків, котеджів та дитячого садку-ясел. Багатоповерхова забудова не дуже виразна (на відміну, наприклад, від “кавказьких” кварталів), але дуже органічно вписана в навколишнє середовище, максимально збережено ліс.
Котеджі виразні і нетипові для України, з невеликими прибудинковими ділянками (які більшою частиною засіяні газонами і не використовуються для садівництва). Одним з цікавих рішень котеджної забудови Вільнюського кварталу є тупікові під’їзди до будинків, тобто дороги використовують виключно для під’їзду до будинку, а не для того, щоб проїхати повз.
Ризький квартал
Складається з п’ятиповерхових будинків, двоповерхових секційних будинків, котеджів, відділення банка, магазину та дитячого садка. Органічний, зелений, екологічний район, орієнтований на людей. І зараз не втрачає своїй зручності і актуальності для міської забудови.
Одне з цікавих відмінностей котеджної частини, що в ній немає заїздів з траси (тільки з глибини кварталу), хоча вона розташована поруч. Додатково траса відокремлена смужкою збереженого лісу, що ще більше зменшує вплив дороги на приватний сектор.
Дитячий садочок в Ризькому кварталі – одна з найяскравіших будівель Славутича.
Талінський квартал
Складається з п’яти- та триповерхових будинків та котеджів. Квартал не має яскравої традиційної декоративності, але (як і попередні “балтійські” квартали) має за мету формування комфорних екологічних міжбудинкових просторів.
Котеджі більше схожі на дачні будинки (через що їх спочатку скептично сприйняли при проектуванні), але вони настільки комфортні і функціональні, що й досі виглядають сучасними.
Київський квартал
Складається з п’яти-, шести-, дев’ятиповерхових будинків та котеджів (97!). Багатоповерхова забудова – типова, таку можна зустріти у багатьох містах України.
Фото IAEA Imagebank
Печерський, Добринінський, Чернігівський квартали
Ці квартали побудовано пізніше і складаються вони з типових будівель, які можна було б зустріти у бідь-якому куточку колишнього СРСР. Але міжбудинкові простори, дороги, прогулянкові зони та тротуари сплановані традиційно зручно для Славутича.
На даний момент життя міста все ще залежить від долі ЧАЕС. Чисельні фестивалі та інтерес до урбаністичної складової міста поки що не може скласти економічну конкуренцію атомній енергетиці. Є розмови про перепрофілювання міста на науковий центр з побудовою у ньому наукових установ, пов’язаних з атомною енергетикою, але серйозно сподіватися на це зараз поки що занадто оптимістично. А поки Славутич все ще – наймолодше місто України. І, як на мене, одне з найцікавіших з малих міст в країні.
При написанні матеріалу використано “Архітектурний путівник. Славутич” Є. Губкіна, видавництво Dom Pablishers