Дорога на Скелі Довбуша через Болехів
До заповідника «Скелі Довбуша» ведуть дві дороги. Обидві доволі непрості.
Наша подорож розпочалася в Стрию. Виявилося, що найлегшим варіантом потрапити на Скелі Довбуша буде вміститися в тісний салон автобуса, який через містечка Моршин і Болехів прямує до франківської Долини. Виходити треба в Болехові.
Загалом їхати близько 20 кілометрів, що із зупинками триває близько години. Однак на цьому пригоди не закінчуються. Із Болехова до заповідника треба подолати ще близько 10–12 кілометрів.
Але й це ще не все. Із узніжжя скель до вершини треба пройти доволі довгу й виснажливу дорогу, що прямує в небо на 600+ метрів.
Цікаво, що хоч до заповідника і важко дістатися — людей на горі багато. Утім, це зовсім не заважає «заблукати» й гуляти дивовижною місциною на самоті.
Дорога на Скелі Довбуша через Труханів
Назад ми вирішили повертатися іншим шляхом — через прикарпатське село Труханів. Цей варіант має як плюси, так і мінуси.
Почнемо з поганого — зустріти автобус чи маршрутку на шляху до траси на Львів буде великим щастям. Йти пішки довго — близько семи-десяти кілометрів схилами.
Щодо переваг — це, безсумнівно, розкішні краєвиди навколо.
Ми пройшли село Труханів, після чого «застопили» місцевого жителя. Водій люб’язно підкинув нас до залізничної станції Нижнє Синьовидне. Звідти ми дісталися Львова.
Наша подорож тривала цілий день. Якщо чесно, повторювати поки немає бажання. Утім, якщо колись буде нагода приїхати до Скель Довбуша автівкою — обов’язково нею скористаємося.
А тепер, як і обіцяно в заголовку —
Три причини дістатися скельно-печерного комплексу Скелі Довбуша:
- Красиві світлини для соцмереж. Без фотографій уявити подорож сьогодні просто неможливо. Скелі Довбуша — це сотні різноманітних ракурсів та кольорів. Найкращий час для світлин — «золота» осінь.
- Лагідне перше знайомство з Карпатами. Якщо ви, як і автор цього блогу, ведете не дуже рухливий спосіб життя, то зовсім необов’язково з нальоту підкорювати Говерлу. Підйом на Скелі Довбуша — це чудова можливість насолодитися прикарпатськими краєвидами без язика не плечі.
- Активний відпочинок душі і тіла. Для подорожі вистачить мінімальної фізичної форми. Утім, лінивих туристів Скелі Довбуша не люблять. Підйом на вершину та прогулянка заповідником нагадає м’язам та суглобам, для чого вони взагалі потрібні. Це корисно, цікаво та незабутньо.
Хочете більше? Читайте звіт іншого автора про літні Скелі Довбуша.
