Дореволюційна забудова Маріуполя: місто міщан, купців та крамарів

Сподіваюся цією публікацією відкрити цикл про статей про східні міста країни. Це потрібно нам всім, щоб пам’ятати, що схід країни зараз – це не тільки війна. Що це Азовське море, донецький степ, святогірський ліс, це старі торгові міста, засновані грецькими переселенцями, старі промислові міста, засновані європейським капіталом, це Меотіда, Хомутовський степ, Клебан Бик та Кам’яні могили. І перша публікація буде про Маріуполь – промисловий монстр, який міг би стати курортом, а став східним форпостом країни.

Основна версія заснування міста – грецькими переселенцями у 1778 року. Ще за часів козаччини у гирлі Кальміусу існувала Кальміуська паланка, а потім у цій місцевості було запроектовано місто Павловськ. Від перших будівель міста майже нічого не лишилося, а перший будівельний бум почався у місті у другій половині 19 сторіччя з розвитком цегляної промисловості,
побудови залізничної гілки з Донбасу та заснуванням великих підприємств.

Зараз майже всі дореволюційні будівлі міста виглядають дуже занедбано. Разом з квітучими садами, заводським пилом та хаотичній приватній забудові це додає неабиякого шарму. Але все ж хотілося б більш дбайливого ставлення до старої забудови міста, його історії та культури.

Типовий вигляд більшої частини дореволюційної забудови Маріуполя – будинок, де на першому поверсі крамниці або склад, на другому житлова частина, в’їзд у двір через арку. І майже всюди зелень: сади, кущі, квіти, бур’ян

Колишній прибутковий будинок

Колишній прибутковий будинок

Зустрічаються і більш значущі будівлі, які належали багатим та освіченим купцям або мали світське або цивільне призначення

Музей А. Куїнджи
Без штукатурки він мені більше подобається, але це одна з небагатьох відреставрованих будівель у місті, тому нехай буде хоч так

Цей будинок називають будинком Гампера, але він в ньому не жив. Це була лікарня

На другому поверсі з великими вікнами на всі стіни скоріш за все була операційна

На в’їзді до лікарні – морг. За іронією долі зараз це дільничий пункт поліції

Колишній будинок архітектора В.О. Нільсена

Туберкульозний диспансер

Колишня Олександрівська чоловіча гімназія, нині Індустріальний коледж

Палац культури «Молодіжний» (колишній готель “Континенталь”)

 

З культових споруд майже нічого не збереглося, бо всі храми (а їх було багато) було знищено у 30-ті роки 20 сторіччя.

Руїни хоральної синагогиЗагалом місто чудове. Якщо б не монстри металургійної промисловості, то було б воно перлиною азовських курортів: з багатою історією та культурними традиціями.

 

Наступний будівельний бум у місті почався під час індустріалізації та будівництва Азовсталі у 30-ті роки 20 сторіччя. Для нових працівників нових підприємств будувалися великі квартали, які потім добудовувалися після війни. Місто має шикарну архітектуру сталінської доби, яка і формує його центральну забудову. Але це вже тема для наступного звіту.