Дістатися селища Базальтове доволі важко. Найближча залізнична станція знаходиться в 30 кілометрах. Автобуси з Рівного ходять не так часто, а дорогою водії роблять кілька гаків по сусідніх селах. Утім, важка й довга дорога варта зусиль.
Базальтові стовпи — унікальна природна пам’ятка. Подивитися мальовничі краєвиди в селище Базальтове приїжджають не тільки жителі Рівненщини, але й туристи з інших регіонів.
Як на Рівненщині знайшли поклади базальту?
Існують кілька версій. Згідно з більш реалістичною теорією — базальт знайшов селянин, який зламав лопату, намагаючись скопати город. Також існує легенда про втрачений перстень польського короля Яна Казимира. Начебто під час пошуку коштовності й знайшли поклади базальту. Сходяться прихильники двох версій тільки в одному — породу тут виявили в XVII столітті.
Наш план був простим — дістатися залізницею до прямої дороги на Базальтове й далі зупиняти все, що має колеса. Спочатку все йшло, як і планувалося. О шостій годині ранку ми прибули на станцію Новостав. Виявилося, що пекельні спекотні дні починаються з доволі холодних світанків. За двадцять хвилин ми вже стояли на дорозі — до селища Базальтове залишалося лише 30 км.
Станція Новостав
Виявилося, що потрібна нам дорога не відрізняється особливою активністю. За дві з половиною години ми не побачили жодного автобуса. Завдяки місцевим жителям вдалося подолати 15 км автостопом. Таким чином, за дві години ми дісталися селища Деражне. Там нам усе ж таки трапився автобус, що за півгодини нарешті довіз нас до Базальтового. Так дорога в 30 кілометрів зайняла в нас близько трьох годин!
Маршрут у автобуса теж доволі специфічний. Водій виїжджає з Рівного, їде через Клевань до Базальтового, дорогою заїжджає до пари віддалених сіл, далі прямує до Костополя й повертається до обласного центру. Намотувати в задушливому салоні таке коло при спеці 30+ градусів — задоволення сумнівне.
Однак на тих, хто подолає цей клятий відрізок дороги, очікує справжня нагорода.
Спочатку здавалося, що перед нами — міраж. Може, тепловий удар, або примарилося від нестачі кисню в салоні автобуса. Але вода не може бути такого приємного бірюзового кольору.
Однак це правда. Дорога вивела нас до затопленого кар’єру, посередині якого утворився острів, традиційно названий людом Островом кохання. І справді — здавалося б, у глухому селі на Рівненщині, на острові посеред затопленого кар’єру — кращого місця усамітнитися просто не знайти.
Але не все так просто. Відпочивальників у літній час тут дуже багато, і навіть на маленькому острівці завжди встановлено дві-три палатки.
Острів кохання
Навпроти, через дорогу ми знайшли ще один кар’єр. Людей тут практично немає, через що локація значно цікавіша. Однак спуститися до води тут важче — доведеться злізати по тих самих базальтових стовпах. Утім, це доволі просто — майже так само, як спускатися сходами.
Базальтові стовпи
А ви знали?
Тут видобували каміння, яким вимощували площі багатьох європейських столиць: Парижа, Відня, Варшави. Навіть більше. Український базальт використовували при вимощенні Червоної площі в Москві.
Інша прибуткова справа — створення могильних плит. Цим наразі й займаються місцеві.
Також використовують породу для створення своєрідних стел, на які наносять назви населених пунктів — але в результаті все одно виходять могильні плити, і виглядає це все щонайменше дивно.
Видобування породи триває й зараз. У робочі дні можна почути вибухи.
У цілому, варто пам’ятати про власну безпеку. У кар’єрі заборонено купатися. Хоч заборона нікого й не зупиняє — занадто безтурботних вода забирає в жертву. У кар’єрах Базальтового регулярно тонуть люди. Тому — максимум уваги й ніякого алкоголю. За чаркою краще відпочити вже вдома після повернення.
Дорога в Базальтове забрала в нас багато сил. Однак втома проходить — а яскраві враження залишаються. Тому — так, ми будемо рекомендувати всім побачити Базальтові стовпи.
І знову. Як дістатися до Базальтових стовпів?
За нашим досвідом, найлегший шлях — через Рівне. Звідки б ви не їхали, з Києва чи Львова, Луцька чи Житомира — спочатку доберіться до Рівного. Там на автостанції сідайте на автобус до Базальтового. Улаштовуйтеся зручніше й відпочивайте — за нашими підрахунками дорога триватиме півтори-дві години. У самому селищі проблем із пошуком Базальтових стовпів уже не виникне — кар’єри знаходяться в десятках метрів від траси. У разі повної дезорієнтації (наш випадок), знайти потрібні стежки допоможуть місцеві.