Так, у Коломиї є яйця. Шукати їх слід у музеї писанкового розпису, що розташований на одній з центральних вулиць. Це яскрава візитівка не тільки Коломиї, але і всього Прикарпаття. Власне, хто не бачив величезну барвисту писанку на фотографіях, поштових марках чи путівниках?
Однак це далеко не єдине багатство міста.
Побачити іншу Коломию – не менш захоплюючу і прекрасну – таким було наше бажання.
Залізничний вокзал. Місто зручно вмістилося між двома обласними центрами – Івано-Франківськом та Чернівцями.
Це, однозначно, не було любов’ю з першого погляду. Наша прогулянка розпочалася хмарним суботнім ранком із залізничного вокзалу. З півгодини довелося йти непримітними вулицями житлового масиву. Люди ховалися у багатоповерхівках. Коломия була пустою та холодною.
Проте з кожним нашим новим кроком місто ставало все більш привабливішим.
Візуальне сміття у вигляді рекламних банерів збіднює симпатичну забудову Коломиї. Втім, це болюча тема для більшості міст України.
Коломийська ратуша, на відміну від франківської, розташовується збоку від головної площі. Однак це не заважає вишуканій будівлі служити певним орієнтиром і магнетично приковувати до себе погляд.
Пішохідна вулиця перетворилася на ринок. Втім, торгівля йде доволі мляво.
Найвідоміше яйце України – вже згадуваний музей писанкового розпису
Коломия може здивувати. У місті приємно блукати вулицями, неквапливо розглядати будинки. Це не схоже на експрес маршрут єдиною причепуреною для туристів дорогою. Коломию відкриваєш поволі. І при цьому постійно думаєш, як би не оминути щось цікаве.
Пусті вулиці – головна загадка Коломиї
В таких містах, як Коломия, зовсім не хочеться гуляти маршрутами з путівників. Значно цікавіше прокладати свій шлях.
Однак інколи поради мандрівників стають дуже корисними. Так ми дізналися про Благовіщенську церкву – стародавню історичну пам’ятку та, за сумісництвом, «досконалий приклад гуцульської архітектури». Дорога пролягала приватним сектором, тому довелося вмикати навігатор.
Дерев’яний храм знайшли на старому цвинтарі біля траси . Двері були відчинені, тому мало не вперше нам пощастило зайти всередину. Церква виявилася на диво просторою.
У приватному секторі теж є на що глянути
Благовіщенська церква XVI (XVIII)
Ми побачили достатньо, аби в майбутньому Коломия асоціювалася у нас не тільки з писанками, а й з вишуканим архітектурним стилем. Місто, однозначно, цікаве і варте уваги.
Окрім того, Коломия просто ідеально вписується у різноманітні прикарпатські маршрути – під боком цілих два чарівних обласних центри, на півдні – височенні гори.
Чого ще можна бажати?
Навіть ввечері людей не стало більше
Прекрасні, але пусті вулиці Коломиї