З нами знову гід у капелюшку Софія Грабовецька та проект #впершевкиєві! Сьогодні друга частина розповіді про те, як відчути себе туристом у рідному місті, які місця варто відвідати та які емоції можна отримати від цього.
Екскурсії та інші столичні розваги
Звісно, як справжні туристи ми вирушили на екскурсії. В перший день це була прогулянка центральною вулицею міста. Адже кожен турист обов’язково має її побачити. Та й взагалі, Хрещатик – місце не для киян, а саме для приїжджих. Так нас запевнила гід Олена Безрук, коли розпочинала тур “Смачний Хрещатик”.
Розповідь пані Олени була легка як зефір. Ми не помічали, як минав час. Слухали про їжу, відомі київські заклади, відомих киян та гостей столиці. Вивчали Хрещатик через смаколики, пили теплі наливки і вогняну каву в “Paliturka – coffee&books”, куштували надзвичайне прушуто на Бессарабці в Prosciutteria Wine and Deli… Словом, відчули всю ту любов, яку пані Олена береже в своєму серці до Києва.
Наступним пунктом програми був візит до Софії Київської. Звісно, як же ж приїхати в Київ і не подивитись на 1000-літні фрески й мозаїки! Кожну годину в соборі проходять екскурсії, вартість за які включена у вхідний квиток (80₴), тож ми дізналися про цю пам’ятку все-все головне.
Потрапити до собору св. Софії можна з 10:00 до 18:00
До речі, Софія — неначе Ейфелева вежа. З різних ракурсів вона різна і по-особливому прекрасна. Своїм гостям я показую її або з балкончика на Георгіївському, або з дворика на Рильського провулках. Але є ще одне місце – Bar on 8. Тераса знаходиться в готелі Hyatt Regency Kyiv. Я збиралася дійти туди ціле літо, але тільки цього разу вдалось відвідати її вперше.
Вхід на терасу можливий щодня з 11:00 до 02:00 безкоштовно
Далі ми тверезо оцінили свої шанси потрапити на Печерськ в той самий день і одноголосно перенесли візит туди на наступний. Натомість вирішили розслаблено гуляти містом, адже ввечері нас чекав Театр на Подолі. Це, мабуть, найскандальніша київська будівля минулого року. Творці переконували: незважаючи на нетрадиційний для Андріївського узвозу зовнішній вигляд, сцена театру оснащена найпередовішими технологіями, а саме це найважливіше! Тож ми не могли пройти повз і взяли квитки на п’єсу Чехова “Дядя Ваня”.
Не можу сказати, що будівля вразила нас всередині. Значно краще, ніж пишний стиль, але зовсім холодно як на мінімалізм. Театр не видався затишним. А дикцію і гру деяких акторів спектаклю не змогли врятувати навіть найкрутіші 3-D ефекти. Чесно, повертатись не хочеться.
Найдешевший квиток у Театр на Подолі – 100₴
Опівдні наступного дня Лео та я стояли під Монументом нульового кілометру в очікуванні безкоштовної англомовної екскурсії від Free Walking Tours. Близько 3 годин ми, пара з Британії, хлопець з Бразилії та жінка з США розсікали вулицями старого міста на чолі з молодою гідесою. Найкраще, що сталося за цей час – нові знайомства і практика англійської мови. Решта ж бажала кращого. Добре, що ми перенесли візит до Лаври та Батьківщини-матері на цей день, бо на другу частину прогулянки з Free Walking Tours мене не вистачило б.
Free Walking Tours збираються кожного дня о 12:00 та 16:00 біля Головпошти. Вранці маршрут Верхнім містом, під вечір – Печерськом. Розвага безкоштовна, але вкінці туру чайові вітаються
До Музею історії України у другій світовій війні в першу чергу хотілося попасти заради підйому на щит залізної жінки. Проте для цього виявилось ще занадто холодно. Тож ми знайшли заміну: Лео вперше піднявся на дзвіницю Києво-Печерської Лаври. Саме на подоланні 374 сходинок наш перший візит до Києва завершився. Залишилось останнє: взяти з собою щось на згадку.
Підйом на висоту 91 м монументу Батьківщина-матір можливий щодня крім понеділка з 10:00 до 18:00 за умови гарної погоди (t °С від + 5 до +30), без опадів та сильних поривів вітру. Вартість 300₴ з особи.
Вхід на територію Лаври – 30₴. Квиток на дзвіницю – 50₴.
Лайфхак: опинившись перед входом у Лавру о 18:00, не потрібно платити за вхід на територію. Каса дзвіниці працює до 18:30
Запам’ятати все: сувеніри на згадку
Болюче питання для Києва. Оскільки місто довгий час було центром паломництва, історично сувеніри носили такий самий характер: ікони, ладанки, кілечка тощо. У сучасному Києві вибір більший, але все одно бажає кращого. Найпопулярніший ринок сувенірів – Андріївський узвіз – завалений горою матрьошок, магнітів у вигляді сала та подібним розчаруванням. На щастя, своїм гостям я завжди можу підказати крамничку Мрії Марії, чи гордо показати колекцію своїх пінів від Крокуй.Київ. Але про це справді треба знати. Ми ж приїхали в місто вперше.
Інтуїтивно я з чоловіком надибали дві сувенірні точки в районі Хрещатика: Народний дiм Україна (Прорізна, 4) та Folkmart (Хрещатик, 13/2). Обидва магазини виявились великими і пропонують достойний асортимент сувенірів та вишивкм. Правда, саме на київську тематику сувенірки все одно дещо бракує. Хай там як, але з побаченого в мене з’явився веселий котячий магніт (40₴), декілька листівок і новий блокнот від майстерні емоцій Supermagnit (175₴). Серед новеньких стильних київських дрібничок — чашки від MAZ Ceramics з видами Андріївського, Будинком з химерами і, як здорово, Замком барона! Ціни в обох місцях приємні.
Замість висновку
– Та ми “мєсні”!
– А я двухмєсний! Заскакуйте! – відказав нам кінь Юлій з Хрещатика, намагаючись спокусити нас на спільне фото.
Це був єдиний раз за 48 годин, коли ми зізнались собі, що таки тутешні. На старті зовсім не очікувалось, що ця гра буде настільки успішною! Ми нарешті знайшли час для нас, для Києва, для наших відчуттів у ньому. Ми нікуди не поспішали, задирали голови вверх, забули про телефони. Я дуже боялась, що затія провалиться, натомість вона викликала такі бурхливі емоції, що хочеться продовжувати.
Коли живемо у якомусь місті надто довго, може скластися враження, що в ньому завжди все встигнемо. Натомість мріємо побачити всі столиці світу. Можливо, саме сьогодні варто зупинитись на хвилинку і роздивитись те, що під носом? Те, що бачили вже тисячі разів, але чи по-справжньому? Роздивімось нарешті своє місто як вперше!
