У 2016 році я приєдналася до флешмобу #oneweekonemuseum (частина 1 , частина 2) та відвідала більшість музеїв, зустріч із якими відкладала тривалий час. І, звичайно, з’ясувала, що ще більше залишилося! Мої 40 музеїв за півроку 2017 — це вже не здається «так багато», найцікавіше попереду.
Дніпро
Музей «Шляхами Донбасу» просто неба було відкрито в травні 2016 року, а в грудні того ж року ми побачили «Громадянський подвиг Дніпропетровщини під час АТО» — і це безумовне «must see» в місті тепер.
Відвідала “Ноч музеїв» у історичному та можу вперше за багато років порекомендувати цю атракцію в саме цьому місці: гарна програма та логістика. Знайшовся також привід завітати до музею-садиби Яворницького, відвідати виставку «Д. Яворницкий и И. Репин: дружба, начатая с „Запорожцев“».
Музей українського живопису потішив двома виставками. «Виставка трьох. Леонід Бернат» — художник змішує православні, радянські та казково-світські образи, і маємо дуже цікавий ефект, нічого схожого я не бачила раніше. Друга виставка — «Стіна. Дніпро. Вайсберг» подорожує Україною — і це те явище, яке треба побачити. Сучасна історія та міфологія Старого Заповіту — неочікуване поєднання, обов’язково подивіться, коли «Стіна» домандрує до вашого міста.
Художній музей теж потішив двічі: виставкою сакрального мистецтва від «Я-галереї» «Гості» та інсталяцією «Off the Wall no.4» на фестивалі «Конструкція». Якщо б мені треба було обрати найсильніше музейне враження цього року в українських музеях, то це безумовно були б «Гості»!
Музей історії грошового обігу на території України відкрито в приміщенні Радабанку, потрапити туди можливо лише за домовленістю (зателефонувати до банку), але відвідування й екскурсія безкоштовні, а експонати різноманітні та цікаві.
Київ
Двічі була в музеї Ханенків: на виставці Босха та на День музеїв спробувала погуляти по музею з квестом, до того ж нарешті подивилася східну колекцію. Довгоочікуваний Босх був чудовий, але до нього не вистачало багато анотацій, і, на жаль, екскурсія, яку ми почули краєм вуха, це не компенсувала. Східна колекція, на мій смак, менш цікава, ніж західна, але квест робить її відвідування жвавішим.
Уперше відвідала донецьку Ізоляцію в Києві! Та ще й із виставкою Грейсона Перрі! Хто ще не відвідував цей простір — насправді багато втратив. Крім виставок якісного сучасного мистецтва там зазвичай є, що робити.
ПінчукАртЦентр нарешті теж «зараховано», тобто відвідано. Потужний простір, відвідування, як і в Ізоляції, безкоштовне, гарна можливість познайомитися із сучасним, дуже сучасним мистецтвом. І посидіти в кав’ярні з видом на Бесарабку.
Також нарешті зайшла в «Музей однієї вулиці». Оформлення експозиції — чудове, насправді крок уперед для українського музею краєзнавчого напрямку. Але ось, як не дивно і для мене не характерно, неприємно вразила тотальна російськомовність закладу. Хоча сайт українською є, англійською теж, ура.
І ще ніколи раніше не підіймалася на монумент Матері Батьківщини, тепер це виправлено. До того ж зазирнула до насправді хрестоматійної зали музею України в Другій світовій війні, де в експозиції нема жодних дат-імен-анотацій подій. Де кожна річ — символ. Це краще, що зроблено в Україні за цією темою за всі роки.
Славутич
Під час відвідування міста зазирнули до місцевого краєзнавчого, аби подивитися макет міста. Справа в тому, що сплановане та зображене там розташування районів і навіть окремих будинків майже цілком відповідає сучасному стану речей — за час існування (з 1986 року) місто майже не змінилось. Є в музеї, звичайно, і зал, присвячений Чорнобильській трагедії, не дуже виразний, на мій погляд.
Харків
Музей сексуальних культур в Україні — оминути цей заклад було неможливо. Відгуки в Інтернеті не брешуть: заклад зроблено фанатом справи, а ось, так би мовити, виразних штучних експонатів бракує. Більшість інформації подано, на жаль, за допомогою ксерокопій малюнків. Натомість, зазирнути сюди є сенс. І можна відвідувати з підлітками: експозиція відверта, але без вульгарності. Ну, майже.
Чернівці
Художній музей у Чернівцях — це в першу чергу його будівля. Навіть якщо ви байдужі до картин, побачити такий чудовий модерн треба обов’язково! Найцікавіше — на останньому поверсі ) До речі, колекція теж гарна.
Кропивницький
Як і з Івано-Франківськом: найкраще — це будівля. Але музей тут краєзнавчий — і це той випадок, коли досить архаїчне оздоблення, між іншим, добре виглядає. Ще в кожному залі зберігалася стара піч із кахлями, різними та дуже виразними. Може, вперше виникло бажання зробити фото «на згадку» в музеї саме завдяки інтер’єру.
Запоріжжя
Дуже різні два музеї: краєзнавчій державний та технічний приватний. Найкраще в краєзнавчому — велика кількість діорам, а взагалі враження геть сумне. А ось музей «Фаетон» — інший світ. Насправді, це найбільший музей такого типу в країні, дуууже багато чудових автівок та іншої техніки. І дуже приємні співробітники.
Кривий Ріг
У Кривому Розі ми бачили кілька музеїв підприємств, але увагу зверну на той, що розташовано в центрі: 3D–відеогалерея Криворізького історико–краєзнавчого музею, де за 10 грн. можна подивитися 20-хвилинне відео про місто!
А ось тут досі ще не музей, але, на мій погляд, він обов’язково має тут бути! Знімальний майданчик українського блокбастеру «Червоний» — це місце, яке обов’язково треба зберегти, перетворити на музей. Доповнити усіма леніними та петровськими, усіма табличками з радянськими назвами вулиць, усіма лозунгами та прапорами, що нещодавно майоріли на площах міста та країни.
Херсон
Історичний музей Херсона, на жаль, схожий на запорізький, але розташований він у будинку колишнього Дворянського зібрання. А ще мені пощастило побачити виставку про античні мотиви та степ, це було добре на контрасті з постійною експозицією. Художній музей — це Айвазовський! На цьому думки зупиняються.
Далі буде!