Існує безліч історій про привидів, що гуляють пустими коридорами закинутих та занедбаних палаців.
Мабуть, людям важко усвідомити, як розкішні у минулому палати, в яких колись кипіло життя та приймалися доленосні рішення, можуть перетворитися на груду непотрібного каміння. Адже має залишитися хоч щось від колишнього лоску, сили та могутності. Хоч щось. Чи хтось…
Історію про Тартаківських привидів в одому зі своїх творів розповів автор «Венери у хутрі» Леопольд фон Захер-Мазох. З розповідей місцевих селян, письменник описує старого чоловіка, якого не рідко бачили в напівзруйнованому замку. Старий завжди був вбраний так, наче вже цілий вік не слідкував за модними тенденціями. Також автор згадує мармурову скульптуру жінки, що ночами оживає і бродить по самотніх коридорах.
Описав письменник і сам палац. Звичайно, до сьогодні від багатства Тартакова не залишилося і сліду. Першим серйозним ударом для колись впливового міста став німецький артилерійський обстріл 1941-го року. Втім, сам палац Другу світову війну якось пережив. Приміщення певний час використовували як школу. Але тільки до другого серйозного удару – велика пожежа перетворила колишній палац на руїни. Доволі мальовничі, але все ж таки руїни.
Чи відбудеться порятунок красеня-палаца – невідомо. Принаймні, реставрація стародавнього костелу дає право на надію.
Але поки що Тартаківський палац лежить в руїнах, а колись розкішними кімнатами блукають самотні привиди та випадкові мандрівники.
Мисливцям за привидами
Дістатися до Тартакова можна з Сокаля. Подолати відстань у 10 км допоможуть автобуси, що курсують з сокальської автостанції з вулиці Тартаківської.
До Сокаля, в свою чергу, зручно добиратися автобусом зі Львова. Можна дістатися і залізницею, але врахуйте, що станція “Сокаль” знаходиться в сусідньому селі Жвирка і до міста ще доведеться трохи пройтися.
p.s Висловлюю вдячність сайту castles.com.ua за уривок з оповідання Леопольда Захер-Мазоха – дуже корисна і цікава інформація. Ознайомитись з уривком можна тут.
