Дехто з нас молодше за українське місто Славутич, що з’явилося вже після аварії на Чорнобильській АЕС. Багато часу про Славутич майже не було чути в інформаційному просторі. Здавалося, що тут майже нічого не змінилося за 30 років існування, але як це могло статися? Останнього року нам кілька разів надходили новини то про аматорські кінофестивалі, то про спортивні успіхи, то про урбаністичні заходи. І ось ми вже прямуємо до міста, аби на власні очи побачити та спробувати зрозуміти, як все зараз виглядає та що відбувається!
ЯК ЦЕ ТРАПИЛОСЬ
Славутич — одне з наймолодших міст в Україні. Рішення про його будівництво, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин, було прийнято 2 жовтня 1986 року, уже після аварії на ЧАЕС. Ми пам’ятаємо, як після аварії в нашій школі в Донецьку з’явилося одразу багато «новеньких» — дітей із «зони», що мали пожити в місті з рік, а далі поїхати до нового дому, який будували також наші знайомі, рідні, а ще багато людей з усього колишнього Союзу…
У будівництві міста брали участь архітектори й будівельники з восьми союзних республік, це надало кожному кварталу національного колориту. Зараз місто поділене на тринадцять кварталів: Бакинський, Бєлгородський, Вільнюський, Добринінський, Єреванський, Київський, Ленінградський, Московський, Печерський, Ризький, Талліннський, Тбіліський, Чернігівський. Там немає «вулиць» і «проспектів» — лише квартали, кожен з яких має свою особливу архітектуру й атмосферу.
Стела, що вшановує будівників нового міста
Центральна площа з прототипом «ратуші». Насправді, це лише годинник, але на разі виглядає незвично для нового міста.
Людей на вулицях зовсім небагато, бо це робочій день, старші діти в школах, дорослі працюють. Славутич — ще й наймолодше місто України, більшості мешканців — 30–40 років. Для дітей достатньо садочків, шкіл, на вулицях безпечно…
Центральна площа
Музей Славутича доволі цікавий: кілька залів про історію міста, найцікавіший експонат — велика модель-панорама, де показаний міський план. За 30 років він майже не змінився. Дещо із запланованного не збудували, трохи сучасних котеджів з’явилося останніми роками, але квартали —саме такі, які були на початку.
ЩО З ТОГО ВИЙШЛО
Вірменський квартал. Будинки з того самого рожевого туфу, який видобувають у Вірменії. А ще нас особливо вразили стаціонарні мангали у дворах багатоповерхівок, колорит!
Сподівалась побачити в новому місті лише багатоповерхівки. Але ні! Дуже багато невеличких будинків на кілька сімей і котеджів на одну родину. Із садочками, гаражами. Будували, напевно, не для пересічних ліквідаторів, хоча хтозна..
Грузинські фасади у кварталі. Соняшний день підкреслив враження, що ми насправді в Грузії. Тут навіть каналізаційні люки з написами грузинською!
Мозаїки збереглися! Це двір житлового будинку, а є ще в дитячих садочках, на державних установах…
Будинки виглядають новими. Кажуть, за останні роки в місті побудували трохи котеджей, то, може, це вони.
Квартали, побудовані прибалтами — це зовсім інший світ.
Гаражні бокси в багатьох будинках. Але автівок на вулицях майже немає, як немає громадського транспорту, містяни зазвичай пересуваться пішки або на таксі. Що дивує: майже немає також велотранспорту, він дуже гармонічно виглядав би в місті з маленьким автотрафіком.
Більшість автівок, здається, однолітки міста.
Насправді, ні =)
Узагалі, Славутич — таке спеціальне місто, де кожен може побачити, як насправді можуть виглядати звичайні радянські будинки, якщо їх трошки доглядати та не дуже «покращувати».
Кондіціонери, балкони, спутникові тарілки — все це є, але досить у обмеженій кількості. Разом із майже абсолютною відсутністю реклами, бігбордів, оголошень на будинках — враження іншого часу навколо.
Як дістатися? Є автобуси з Києва (3 години, 50 грн.) та з Чернігова (1,5 години, 25 грн.).
Де зупинитися? Є кілька готелів. Наприклад, новий готель «Славутич» (2012 р.). Тут зупиняється багато іноземців, що працюють над закриттям АЕС, тому рівень непоганий.
Де поїсти? Ресторан «Старий Таллінн» на центральній площі — смачна їжа, «Кав’ярня на Майдані» — кава та десерти.
