Харків: від Центрального ринку до Південного вокзалу

Подорожуючи та потрапляючи куди-небудь у геть нову для нас місцину ми часто стикаємося з дивною реакцією пересічних місцевих мешканців: «Тю! Та що тут у нас дивитися?!». А потім на власний сором похоплюємося, що ми саме так ставимося до того міста, де живемо, інколи «вигулюючи» приїжджих друзів. Наприклад, я мешкаю в Харкові з 2001 року, і місцевий зоопарк відвідала лише в 2012 році, а взагалі активно цікавитися історією та архітектурою міста почала десь три роки тому.

До речі, у теплу пору року всі бажаючі можуть подорожувати вулицями Харкова з найкращим, на мою думку, екскурсоводом — Максимом Розенфельдом. Екскурсії відбуваються щовихідні.

Описаний маршрут — це спрощена версія одного з маршрутів Макса. Коротко його можна описати так:  М. Центральний Ринок — вул. Різдвяна — вул. Конторська — вул. Конєва — вул. Полтавський Шлях — Південний вокзал. Дуже неквапливою ходою, усе роздивляючись та фотографуючи, на нього витрачається близько години.

Починаємо гуляти ось тут. Благовіщенський кафедральний собор — фактично один із символів Харкова. Дуже відомий «смугастий» екземпляр української архітектури.

Одразу за собором по вулиці Різдвяній знаходиться колишній дім моделей, розпис фасаду (мозаїка) якого приписується Врубелю, хоча це й неправда.

Трохи далі по цій же вулиці — будівля колишньої мануфактури ще початку ХХ сторіччя, архітектор О.І. Ржепішевський. Будівля вже досить давно покинута напризволяще й перебуває в жахливому стані.

Інші будівлі по вулиці Різдвяній. Якщо вам подобається такий стиль, рекомендую подивитися фоторепортаж Тетяни Кабакової по Харкову, там ще більше світлин про ці та інші історичні будинки.

Далі виходимо на колишню Різдвяну площу, де до революції сторічної давнини знаходився однойменний храм, який потім знищили. У дворах ховається будівля колишньої лікарні, що формально перебуває на реставрації, а фактично тимчасово покинута.

Ідемо вулицею Конторською, що отримала свою назву від численних контор, які ще з козацьких часів торгували «казенним» напоєм — горілкою. Тут дуже багато старовинних споруд, більшість із яких і донині заселені, та затишних маленьких двориків.

Харківська мечеть. Будівля сучасна, зведена вже за часів незалежності.

Дім, у якому мешкала відома художниця Зінаїда Серебрякова. Це саме тут була намальована її знаменита веранда. До речі, зараз харківські громадські активісти піднімають питання про створення тут музею.

Веселий дворик, розмальований самими мешканцями, які не ганяють туристів із фотоапаратами.

Вулицею Конєва виходимо на Полтавський Шлях. Стара пожежна частина. Колись давно Харків був малоповерховим, і з цієї башти дійсно можна було здалека побачити пожежу на іншому краю міста.

Нові графіті на площі навпроти пожежної частини біля старого цирку.

Житловий будинок, архітектор В.А. Естрович. Вигляд із двору, а потім — із фасаду.

Житловий будинок — так званий «дім із папугами», архітектор Ю.С. Цауне.

Після цього дорога приводить до харківського Південного вокзалу, поруч із яким можна скуштувати смачної кави в будь-якому з багатьох кафе.

Отже, у  будь-якому місті можна знайти, де цікаво погуляти маловідомими місцинками.
До речі, цього разу гуляли ми разом із Наталею Михальченко, отже  світлини — її.