Зимові подорожі у мене викликають значно менше завзяття. Однак для села Зимне було вирішено зробити виняток. Адже коли як не взимку приїжджати в населений пункт з такою промовистою назвою.
Звичайно, Зимне для подорожі було обрано не тільки через топонім. У селі збереглися цікаві стародавні пам’ятки, на пошуки яких ми і вийшли на морозну вулицю.
Туристам
Зимне знаходиться у п’яти кілометрах від Володимир-Волинського. Дістатися села можна маршруткою, інтервал транспорту: 30 – 60 хвилин.
Мабуть, розповідь про Зимне було б правильно розпочати із залишків городища давніх слов’ян, яке виникло тут приблизно одночасно з Києвом.
Проте розповідати особливо немає про що. Зараз земляні вали виглядають як невеликі скупчення пагорбів, повністю покриті снігом. Власне, якщо не знати, що це вали стародавнього городища – місцеву пам’ятку можна просто не помітити.
Так виглядало укріплене городище в VI–IX століттях, краєзнавчий музей у м. Володимир-Волинський
Дуже просто не звернути увагу і на колишній млин, побудований у XIX столітті. Стару будівлю можна знайти на початку села. Нажаль, до сьогодні збереглися тільки стіни.
«Краще сфотографуйте як нас снігом завалило – може управлінцям хоч трохи соромно стане» – сказала нам жінка, що поверталася з міста сніжними сільськими тропами
Аби не отримати цеглою по голові, всередині краще не дихати
Залишалося оглянути головну пам’ятку села – Зимненський жіночий монастир. Це комплекс храмів і стародавніх укріплень, оминути які просто неможливо. Навіть у сильний туман монастир можна чітко розгледіти на підступах до села у сіро-білому зимовому краєвиді.
На вході чергує охорона, але туристів радо пропускають всередину
Служниця, що працює в іконній лавці, ознайомила з нашими правами: по території ходити можна, але в опочивальні не ломитися.
З печерами також не склалося: пускають тільки екскурсійні групи у складі від 10-15 людей. Отже, окрім прогулянки територією монастиря розраховувати більше немає на що.
Не багато, але зі своїм уставом, як відомо, у волинський монастир не приходять.
Перші храми на цій землі з’явилися за часів Володимира Великого, але монахи на Святій горі з’явилися раніше. Правитель Русі побудував тут для себе зимовий княжий терем – звідси й назва села
У XV столітті монастир укріпили мурованими стінами з баштами
Храм Св.Юліанії
Князь Володимир передає ікону Богородиці – стародавня святиня трохи помандрувала, але з часом повернулася у монастир
Взимку навколо монастиря дуже тихо – тільки холодний вітер зі свистом гуляє полями
Свято-Троїцький храм, XI ст.
Вхід до печер
Пам’ятник Володимиру Великому
Оскільки майже всі двері для нас були зачинені, прогулянка закінчилася доволі швидко.
На що може розраховувати мандрівник?
Вхід на територією монастиря вільний, фотографувати дозволяється.
Зайти всередину храмів можна під час богослужінь, які відбуваються приблизно раз на тиждень у неділю, а також на свята.
Спуститися в печери можна тільки якщо Вам дуже пощастить. Варто додати, що більшість дверей монастирської території охоче відкриваються для організованих груп – туристичну агенцію можна знайти у сусідньому Володимирі.
Варто додати
Зимненський монастир – це все ж таки більше монастир, ніж туристичний об’єкт. В селі живуть привітні добрі люди – місцеві жителі, охоронці, служниці були до нас ввічливі та чемні. Проте більшість дверей на території монастиря все одно залишилися закритими.
І це треба враховувати перед плануванням подорожі.
Чи варто відвідати Зимне?
Мабуть, оптимальний варіант – скласти маршрут, в якому візит до монастиря стане лише одним з пунктів призначення. Важко уявити Зимне як головну родзинку подорожі, але для релігійних паломників та любителів історії невелике волинське село може стати справжньою знахідкою.
Ось так приблизно і виглядає Зимне взимку