Насправді, це дуже дивна подорож – здавалося б, про Шевченка ми знаємо дуже багато. Тим паче оригінальних будівель майже не збереглося – і що там дивитися? Але є сюрпризи – й історія з підручників повертається досі незнаним боком. І відпиляними ягнятами…
Як дістатися:
Звісно, краще їхати власним транспортом, бо йдеться про села і погані дороги. Але якщо такої можливості немає, то розпочинати мандрівку варто з містечка Сміла, її залізнична станція так і називається – Тараса Шевченка. Десятки потягів зупиняються там на кілька хвилин, але найчастіше це серед ночі, тому зважайте на це. Хоча, наприклад, 070Ш Львів-Бердянськ прибуває о 6 ранку. Потім зі Сміли за 80 км автобусами з місцевої автостанції можна дістатися до Моринців – першого пункту маршруту.
Село Моринці
Моринці – невеличке село на кілька тисяч осіб. Саме тут народився Тарас Шевченко – їхня родина мешкала в хаті діда Якима, батька Катерини. Але жили вони там недовго, бо дитина за дитиною і стало затісно.
Ця хата не збереглася, тому туристам показують «відбудовану», тобто нову. Всередині все дуже аскетично, побілені стіни, нехитрий інтер’єр. Подвір’я зараз невелике, через дорогу знаходиться капличка.
Більше цікавого можна побачити у Керелівці, де Тарас виріс – це за 13 км звідси.
Село Шевченкове (Керелівка)
На в’їзді до села ви побачите пам’ятник Тарасу-підлітку, який «пасе ягнята за селом». Але ягнят там більше немає – спиляли та вкрали.
Керелівкою це село називалося до початку XIX ст. і саме тут виріс Тарас. Звідси походив батько поета, тому після Моринців у 1816 році Шевченки переїхали сюди.
Зараз на місці садиби родини Шевченків знаходиться невеликий музей та поруч стоїть відновлена хата. Ще один молодий Тарас стоїть вже біля музею, цілий)).
Місце мальовниче, зелене, за рогом похована мати Шевченка, чомусь не на цвинтарі, окремо від чоловіка та інших. Чому так – невідомо.
І отут починається найцікавіше: ви ж всі пам’ятаєте, що родина Шевченків жила в злиднях, кріпаки і все таке? Так от, тут вам музейні працівники радо розкажуть, що цю хату Григорію та Катерині Шевченкам, молодій родині, купили їхні батьки – скинулися по 100 рублів. На наші гроші це зараз десь 480 000 гривень, непогано?
Садиба була стара і земля була неродюча, проте був сад. Гектар.
Гектар саду у бідних кріпаків, отак.
Мати Тараса була вільна, а її батько, Яким Бойко, взагалі був чумаком та жив з достатком. Родина Бойків була переселенцями з Прикарпаття.
В музеї багато малюнків Тараса, фотографій його родичів – деякі ну дууже схожі на поета.
А отак скромно виглядає панський маєток Павла Енгельгардта, у якого служив юний Тарас. Він оточений великим садом.
Шевченкове – Мошни – 75 км
Село Мошни
Так, це не зовсім шевченківське місце, хоча історики певні – Тарас тут був кілька разів. Наприклад,
у вересні 1843 року, повертаючись із Чигирина. У його альбомі замальовок тоді з’явився запис: «Мошны. Когда смелое предприятие оказалось удачнымъ — то перестаетъ уже быть невозможнымъ.».
Спасо-Преображенська церква збудована у 1839 році та поєднує в собі романтичний стиль з неоготикою, східні мотиви теж наочні, так? Вежа церкви сягає 44 метрів.
Церква (одразу православна!) входила до палацово-паркового ансамблю графа Михайла Воронцова, так-так, того самого! Він став власником села після того, як в 1819 році одружився з дочкою місцевої поміщиці Олександри Енгельгардт та польського гетьмана Браницького Єлизаветі Браницькій.
Автор проекту – італійський архітектор Джорджо Торічеллі, тодішній міський архітектор Одеси. Стиль церкви пізніше граф повторив у своєму більш відомому палаці – Воронцовському – в місті Алупці. Навіть майстрів до Криму привозили з Мошнів (чи Мошен?)!
Самі Мошни ще 1592 року отримали Магдебурзьке право. А вперше згадуються ще у 1494 році у дарчій грамоті великого князя литовського Олександра як село, що було заселено й раніше.
Місто Канів
с. Мошни – Канів – 51 км
Тут все, як він хотів – «і Дніпро, і кручі…». На могилі поета височіє його зображення, а поруч – іменний музей. Саме цей музей трясли скандали, коли колишня керівниця намагалися зробити з нього сучасний європейський заклад: багато простору, лаконічність, мультимедійність. Але працівникам дуже хотілося зберегти дерево, віночки-шаровари і всю цю естетику. Тож, поки все не стало як було – подивіться)).
Після Канева можна поїхати до Черкас – 78 км, а вже звідти на потяг.
Які ще цікаві місця, пов’язані з Тарасом Шевченком, в Україні ви знаєте?