Днями відбулася мандрівка слідами Меретина та Пінзеля по маршруту Львів (від собору Св. Юра) – Наварія (костел Вознесіння Пречистої Діви Марії) – Годовиця (костел Усіх Святих) – Львів (музей сакральної барокової скульптури Йогана Пінзеля). Вона надихнула зібрати в один матеріал фото та особисті враження від кількох тематичних прогулянок місцями, які мають відношення до творчості великих майстрів. Найцікавіші та унікальніші кадри були зроблені у Годовиці під час цієї подорожі, мета якої, як вірно було оголошено, “не лише оглянути спадщину цих двох геніальних архітектора та скульптора, а й привернути увагу громадськості до проблеми руйнування, надати розголосу та допомогти щось змінити”.
Собор Св. Юра, Львів
Сюди приходять, мабуть, усі, хто відвідує Львів вперше та має кілька вільних годин, тут зупиняються величезні туристичні автобуси та звичайно, це дуже важливе місце для львів’ян. За легендами, Святоюр’ївська гора ще під час Галицько-Волинського князівства була притулком печерників-монахів, серед яких відома постать Василя, брата короля Данила, засновника Львова. Потім багато років та віків тут стояв, руйнувався, відроджувався раз від разу дерев’яний монастир.
А у 1744 році за ініціативою Шептицького (звичайно, родича відомого митрополита) було закладено фундамент нової церкви. Автор – Бернар Меретин, відомий вже у той час своїми архітектурними проектами. На фасаді храму ми бачимо три роботи майстра Іоана Пінзеля – св. Георгій, на честь якого названо церкву, римський папа Лев та святий Атанісій Великий. Якщо із Драконобоцем все більш-менш зрозуміло, то чому дві інші постаті саме таки мені було довго не відомо. Але вся справа у Шептицьких: митрополит Атанасій Шептицький був ініціатором будівництва храму, а при митрополиті Леві його було закінчено, от на честь цих фундаторів і зроблені скульптури.
Львівська Національна галерея зберігає мініатюрну копію скульптури св. Георгія, а Велика Радянська енциклопедія демонструє ось цю ілюстрацію з нею.
Костел Вознесіння Пречистої Діви Марії, Наварія
У 1740-1760 рр. костел, який існував тут вже понад 100 років, відбудувався у сучасному вигляді під управлінням Бернара Меретина. Це типово барочна споруда, головний фасад завершено високим барочним фронтоном, прикрашеним білокам’яними вазами. Біля костелу є дзвіниця того ж періоду.
На жаль у середину ми не потрапили, але костел зараз діє, на недільну службу до нього приходять люди. Оригінальні інтер’єри, кажуть, не збереглися, а ось сама будівля перебуває у доброму стані.
Кілька архівних фото, зроблених в 20-х роках ХХ ст. у костелі. Більше тут.
Костел Усіх Святих, Годовиця
Відстань між двома костелами Меретина у Наварії та Годовиці – пара кільметрів, їх можна здолати пішки. Собор у Годовиці на березі мальовничого озера належить до кращих зразків бароко на галичанських теренах. Зведено його у 1751-1758 рр. і тут, як і у випадку з Св. Юром, працював дует Меретин-Пінзель; він цегляний, однонавний, хрестовий у плані, барочний фронтон прикрашено декоративними кам’яними вазами. Стіни та стеля вкриті фресками, виконаними у кінці XVIII ст.
Деякий час тому ми з запускали там квадрокоптер, аби побачити костел зверху, цікаво ж!
Фото з квадрокоптера 
jumpingrat . Бачимо стан даху костелу, тобто його відсутність
Пам’ятка архітерктури, охороняється державою, тобто реставрацію треба ретельно узгоджувати, а ось фінансування, на жаль, немає.
Далі – багато-багато фото з останньої мандрівки. Костел у середині чудовий навіть зараз. Сподіваюсь, його кращі часи ще попереду.
Музей сакральної барокової скульптури Іоана Пінзеля
Адреса: Музей Іоана Георга Пінзеля, площа Митна, 2
Телефон: (032) 275-69-66
Графік роботи щоденно, крім понеділка. В неділю: з 12.00 до 17.00 год. (каса до 16.00 год.)
Музей міститься у колишньому костелі кларисок (бернардинок), збудованому у XVII ст. У ньому зберігається кілька робот майстра Пінзеля, які легко впізнати.
Св. Іоаким, батько Богородиці та свята Єлізавета, матір Іогана Хрестителя
Янгол та голова ще одного янгола
Апогеєм данини пам’яті скульптору стала масштабна виставка, яка спочатку проходила обласними центрами Західної України, а у листопаді 2012 – лютому 2013-го у Луврі. Пінзелю присвятили монету, марку, відкрили пам’ятник у Бучачі. Проте для пересічного обивателя він і досі залишається маловідомим і я сподіваюсь, цей репортаж – ще одна цеглинка до зміни цієї ситуації, до відбудування пам’яти про нашого видатного співвітчизника.
Цікаві матеріали по темі:
- Львівський Мікеланджело, або ким був Іоан Георг Пінзель
- Перлина Меретина та Пінзеля у галицькій глибинці
- Серія блогів про Пінзеля
