fbpx

Львівщина вихідного дня: прогулянка горами близ Воловця

Дістаємося до станції та останню годину чекаємо на потяг у найближчому ресторанчику. Такий день. Така мандрівка. Таке літо!

Літо – час спонтанних мандр, коли б ще ми у п’ятницю ввечері подивилися прогноз погоди, а у суботу зранку вже потяг везе тебе туди, де гори та небо! І навіть якщо тобі не пощастило жити у Львові – за 2-3 години майже з кожного облцентру можна дістатися красивої природи та провести незабутній день.

Ми маємо кілька улюблених напрямків зі Львова для таких пригод, наприклад Чотові або Чортові Скелі біля ЛьвоваРозгірче: там, де починаються Карпати , або ось взагалі маршрут на усі смаки – Півгодини від Львова: 5 храмів, 1 палац і стадо плямистих оленів , але цього разу серце забажало справжніх гір і лише гір, тому поїхали до Воловця що вже у справжніх Карпатах!

Дорога: потяг Львів-Скотарське, 7:15-10:06 – Воловець-Львів 17:39-20:44.

Ціна – 25 грн.

Чому саме туди?

  1. Зручно, швидко та бюджетно дістатися. Завжди є квітки на електричку, які можна купити онлайн. Увага! Обов’язково роздрукуйте куплений онлайн квіток у касі перед подорожжю, у електричках тут немає ще кодів на квитках.
  2. Скотарське – технічна зупинка, сюди майже ніхто не їде, тож ви будете гуляти не серед натовпу інших туристів, як у Славському.
  3. Від Скотарського до Воловця – лише кілька кілометрів, тобто будь хто може здолати цей маршрут, навіть дитина або людина без жодної підготовки. Зручне взуття, пляшка води та бутерброди для пікніка на горі (о, як повітря Закарпаття збуджує апетит!) – і вирушайте у подорож.
  4. З Воловця на Львів є кілька поїздів та електричок, ви можете повернутися, погуляв 3-4 години або відпочивши весь день до вечора.
  5. Тут казково красиво!! Доречи, дивіться самі:

 

DSC_8784_1

Підіймаємось на гору над станцією та відразу панорами вражають! Бачите міст та потяг? Це залізнична колія на Воловець та далі, ми будемо повертатися там, а поки що прямуємо тропами та милуємось пейзажами.

DSC_8793_1

DSC_8798_1

DSC_8806_1

Доречи, обов’язково візьміть навігатор чи смартфон з гугл-картами, а може комусь і паперова мапа звичніше. Троп тут не дуже багато, відстані не великі, але щоб не піти далеко на полонини за вівцями краще час від часу дивитися, де ж ми є.

DSC_8818_1

DSC_8822_1

Ось перетинаємо залізничну колію десь білу Гуркливого, зазираємо у село, щоб випити кави (у крамничці біля церкви цілком питна, хоча й розчинна, звичайно), з’їсти морозиво и та запитати у місцевих, де найкрасивіша дорога до Воловця. “За церквою по вулиці вгору” (с) – і ми вирушили.

DSC_8831_1

DSC_8835_1

DSC_8841_1

Кількасот метрів етнографічної подорожі, зі спостеріганням життя села. Нових будинків тут теж багато, а нам ось що цікаво!

DSC_8845_1

DSC_8849_1

Знайдіть кота!

DSC_8852_1

DSC_8853_1

Відповідальний момент: дивимось на мапі, де ж та дорога. Так ось – дорога попереду. А той напрямок, куди ми пішли – там багато лохини, суниці, грибів… Та 2 км папороті та бездоріжжя. Не робіть так!

DSC_8855_1

DSC_8860_1

DSC_8876_1

Нарешті ми на вершині! Неймовірно, чудово, тааак!

DSC_8878_1

DSC_8882_1

DSC_8885_1

DSC_8887_1

DSC_8888_1

Останню годину дістаємся до станції та чекаємо на потяг у найблищому ресторанчику. Такий день. Така мандрівка. Таке літо!

DSC_8870_1

Залишити відповідь