Travels & Sketch. Людмила Шевченко: “Достатньо взяти аркуш паперу та олівець, спостерігати за довкіллям та переносити свої емоції на плоскість”

Кожен мандрівник зараз привозить з подорожі хоча б кілька фото, а частіше – кілька сотен їх робить на смартфон і у ту саму мить забувається. Як давно ви переглядали ці гігабайти кадрів? Інша справа, коли їдеш або їдеш кудись, щоб знайти цікаве місце або сюжет та… намалювати його! Urban Sketch як напрямок та спільнота людей в усьому світі існує вже 10 років. В Україні він набуває популярності, тому ми вирішили зробити серію інтервью з людьми з різних міст нашої країни, що надихають нас мандрувати, малювати, а головне – дивитися на звичайні теми, місця та події трошки під іншим кутом.

Сьогодні на питання UA-Travels відповідає Людмила Шевченко, дизайнерка, засновниця спільноти Urban Sketchers Dnipro

Що обов’язково треба знати, уміти, мати на увазі тому, хто лише мріє поки що про малювання у подорожі? 

Треба мати бажання та не боятись його втілити. Достатньо взяти аркуш паперу та олівець, спостерігати за довкіллям та переносити свої емоції на плоскість. Пам’ятати, що немає жодних обмежень та забути про фразу «Я поки що не вмію гарно малювати». Як результат, споглядаючи через деякий час на свої роботи зроблені під час подорожі, ви будете згадувати свої враження в той момент, бо це найкращий спосіб зберехти їх.

Які в тебе улюблені місця, сюжети, матеріали для малювання під час подорожі?

Люблю малювати архітектуру, особливо старовинну, особливо модерн. Але не зупиняюсь на цьому. Краще передати атмосферу місця вдається, коли закарбовуєш різні сюжети, додаєш людей, їх відносини, події, зображуєш природу. Щодо матеріалів, беру із собою блокнот, маркери та кольорові олівці. Намагаюсь обмежити себе в кількості матеріалів, та це не завжди виходить. Часто, саме під час подорожі, народжується новий стиль, з’являються нові прийоми в техніці скетчингу. Мабуть, це вплив натхнення та вражень.

Навіщо робити разом те, що зручніше робити самостійно? Подорожувати з друзями, родиною, коханими – це зрозуміло. Компанія, враження, кошти та часом необхідність. Але малювання – це ж автономна дія. Проти, зустрічі скетчерів дуже популярні, відбуваються по усьому світу, у багатьох містах. Чому так, я ти вважаєш?

Зустрічі скетчерів – це чудова нагода провести час з людьми, які мають тіж самі інтереси, що і ти. Наприклад, ти прямуєш до іншого міста та заздалегідь домовляєшься зустрітися зі скетчерами, яких раніше не знав. Але вже після декількох хвилин знайомства в тебе може з’явитися відчуття, що ви давно знайомі саме завдяки спільній діяльності і це неймовірно підбадрює.

Також, одна із найголовніших рис цього руху, це те, що скетчером може бути кожний, незалежно від освіти, професії, віку. Головне мати бажання та зацікавленність у процесі малювання сюжету на локації. А за допомогою соціальних мереж ти бачиш розвиток скетченгу у всьому світу, тож наступного разу при нагоді тобі мабуть захочеться долучитися до місцевої группи та провести гарно час разом. Ми готуємось до мандрівок дуже по різному. Хтось просто купує квіток та покладається на вдачу та натхнення, хтось довго переглядає сайти, форуми, блоги у пошуках важливого та цікавого…

Як ти обираєш напрямок для наступної подорожі, відразу плануєш, що і де будеш малювати?

В мене цей процес проходить по різному. Мабуть я би хотіла більше планувати заздалегідь, але насправді частіше це нагадує спонтаннє рішення. Коли відчуваю, що потрібні нові враження та відкриття, починаю шукати варіанти напрямків. Іноді це вирішується наявністю квитків, іншого разу згадуються конкретні місця, про які чула або читала і таким чином обирається пункт призначення. Щодо планування міст для малювання, без невеликого попереднього дослідження не обходжусь. Дивлюсь фото, читаю статті про маршрути містом, та навіть коли складаю продуманий маршрут, з легкістю знаходжу щось нове незаплановане і плани миттю змінюються. І це чудово, ще більше вражень і відкриттів.

Мандрувати разом із скетчером, це навіть не мандрувати з фотографом. Людина собі їде, дивиться навкруги, а цей клятий фотограф постійно зупиняється, кудись біжить шукати кращий ракурс, чекає, коли інші туристи облишать кадр або навпаки «от тут має пройти хтось… у жовтому светрі… з дитиню… для композиції». З малюванням ще важче, бо навіть швидкий скетч – це кілька хвилин. Як ви з супутниками це вирішуєте? Як ти обираєш місце / сюжет для нового малюнку і що відбувається далі?

Коли мандруєш зі скетчерами, це звістно легше вирішувати. Навіть якщо ви полюбляєте різні теми, наприклад одного цікавить архітектура, а іншого сюжет з людьми, вам буде нескладно знайти локацію гуляючи містом. Знайшовши, буде незайвим вирішити скільки часу відвести на скетч, а потім ви приступаєте до малювання. Доволі часто до тебе можуть підходити люди, дивитися на процес та задавати питання. До цього треба бути готовим, навіть коли тобі здається, що обране місце не дуже людне. Коли твій супутник не розділяє інтерес до малювання, тоді оптимальним рішенням може бути кафе з гарним видом. В той час, як один п’є каву, інший малює. Ще один варіант – знайти супутника-книголюба, який з радістю проведе хвилин 20-30 сидячи на лавці поруч із тобою. Нажаль, останніх супутніків я поки що не знаходила:)

Якщо б існував путівник для скетчера, що б у ньому обов’язково було?

На мою думку, в першу чергу в ньому були б маршрути від скетчерів, що мешкають в цій місцевості, з рекомендованими локаціями для малювання. Також, розповіді життелів про їх найулюбленіші місця. Окремо були б розділи де зупинитися та де поїсти з видами, які відкриваються з вікон. Адже приємно розпочати день зробивши скетч ще не вийшовши з номеру/квартири. Також непогано було б додати адресу художніх магазинів, адже купивши новий єлемент до свого арсеналу, матимеш гарний сувенір назгадку.

Travels & Sketch. Людмила Шевченко: “Достатньо взяти аркуш паперу та олівець, спостерігати за довкіллям та переносити свої емоції на плоскість” обновлено: Грудень 4, 2017 автором: Patteran

Залишити відповідь