Опішня: гончарна Мекка України

«Гончарна столиця України». Так зовсім не сором’язливо та дещо зухвало говорять про своє містечко опішняни. Якщо ніколи не бував в Опішні, то такі галасливі епітети здаються лише туристичною вивіскою, піар-технологією. Проте, відвідавши селище, розумієш, що бренд не притягнутий за вуха, а ґрунтується на багатовіковій традиції гончарства.

Дістатися Опішні дуже просто. З центрального автовокзалу Полтави щогодини відправляються автобуси в або через Опішню. 45 кілометрів на північ – і ви на місці.

  1. Автостанція в Опішні.

Селище дуже давнє. На глинистих пагорбах правобережжя Ворскли поселення існували ще в неолітичну епоху. Гончарством тут займалися вже в ті давні часи. Є окрема локація – Опішнянське городище VII-XII століть. Воно вважається безпосереднім попередником сучасного селища. Опішня існувала вже за литовських часів, а в першій половині XVII століття отримало магдебурзьке право.

2. Стара бруківка в селищі.

3. Селищна рада.

В роки Гетьманщини це було сотенне козацьке містечко с земляним замком. На кожному пагорбі Опішні знаходилися укріплення. За часів царської Росії Опішня – центр волості у Зінківському повіті Полтавської губернії. У 1923—62 роках – центр Опішнянського району. Зараз селище міського типу у Зіньківському районі.

4. За радянських часів усі 6 храмів села були зруйновані. Ось рештки одно з них.

5. Взагалі в Опішні збереглося небагато історичних будівель. Ось одна з них – будинок дитячої та юнацької творчості.

На центральній вулиці містечка знаходяться парки, пам’ятники, магазини, різні установи тощо.

6. Військовий меморіал.

7. Погруддя Тараса Шевченка.

8. Треба нагадувати, хто колись хизувався на постаменті?

9. Поруч і головна церква – Троїцька. Перша згадка про неї датована 1701 р. Але це – сучасна конструкція на старому фундаменті. Бо здогадайтесь, хто зруйнував храм у 1930-х рр.?

В центрі трапляється і перша гончарська локація – Мистецька галерея Центру розвитку духовної культури, колишній будинок культури. При вході на території відвідувачів вітають численні гончарські інсталяції.

10. Центру розвитку духовної культури. Вигляд з центрального входу.

11. Дещо з інсталяцій навколо Центру розвитку духовної культури.

В Опішні полюбляють розповідати, що значним центром гончарства Опішня була на протязі декількох тисячоліть. Треба ставитися до цього твердження критично. Бо декілька тисячоліть назад гончарством займалися в будь-якому поселенні на території України. А ось же в ХІХ столітті – гончарство в Опішні набуває великого розмаху. Тут працювало чимало майстрів, ледь не половина всіх гончарів Полтавщини. С тих пір гончарство стало візитівкою Опішні.

12. Власне Мистецька галерея Центру розвитку духовної культури. Вигляд зблизька.

До речі, у центрі розвитку культури можна придбати комплексний білет на відвідування усіх гончарських (інших тут немає) музеїв містечка. Це буде набагато дешевше, ніж купувати білети окремо у кожному музеї.

13. Всередені Центру розвитку культури. Дуже багато абстракції, етніки, народних мотивів та космічної тематики. І так усюди, де траплялися подібні роботи та інсталяції.

14. Ставочок за Центром. Така собі класична Полтавщина.

15. Від Центру розвитку культури далі їде маркована дорога – точнісінько, як на гірських стежках Карпат. Усюди вказівники з відстанню до того, чи іншого об’єкту. А подивитись в Опішні є  що. Музеїв, присвячених гончарству – 6. Центр розвитку – один з них. Йдемо далі!

16. Вказівник на роздоріжжі.

17. Приємно дивують графіті на заборах і малюнки на асфальті. Складається враження, що Опішня живе, дихає художнім промислом.

Ось будинок-музей родини Кричевських. Найвідоміший представник родини архітектор Василь Кричевский багато де «наслідив». У Києві він збудував Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, будинок письменників «Роліт», у Каневі – музей Шевченка на Тарасовій горі, у Полтаві – будівлю краєзнавчого музею. Тепер і його оселя – музей. До речі, Василь Кричевський – автор малого гербу України, того самого Тризуба.

18. Будинок-музей Кричевських. Одна із архітектурних пам’яток Опішні – модернова будівля початку ХХ ст.

19. На подвір’ї музею стіна гончарної слави і бюст Василя Кричевського.

20. Всередині музею також є кілька цікавинок. Наприклад, зала з виставкою трипільської кераміки.

21. Задній двір – локація для інсталяцій та ще один мальовничий ставочок.

22.  Наступний пункт – меморіальний музей майстрині Олександри Селюченко. Але всередину ми не потрапили – працівник музею десь відійшов.

23.   Ось такі стовпи у Опішні. Взагалі, містечко дуже приємне, охайне, квітуче.

Прямуючи до головного об’єкта – Національного музею гончарства неможливо пройти повз Колегіуму мистецтв. Колись це була звичайна середня школа, яку згодом перетворили у ще одну цікаву локацію, що пов’язана з гончарством. Територія учбового закладу традиційно (до цього вже звикаєш) прикрашена витворами гончарів.

24. Тут навчають майбутніх гончарів.

Неподалік колегіуму – Національний музей гончарства. Просто насолодіться дивовижною фантазією гончарів з усіх куточків України. Враження складно передати як мовою, так і світлинами. Це треба побачити власними очима, зануритись в атмосферу. Це якась магія, окремий Всесвіт.

25. Різномаїття форм та сюжетів на подвір’ї музею.

26.  Так виглядає музей. Звичайна цегляна будівля, колишній гуртожиток. Але всередині – найбільша в Україні гончарська книгозбірня, Інститут керамології (відділення Інституту народознавства Академії наук) та ще багато цікавого.

27. Всередині музею.

28. Ось цю рибинку мені допоміг створити Микола Пошивайло – представник славетної родини гончарів Пошивайлів. Дідусеві вже за 80, але він ходить до музею, де проводить невеличкі майстер-класи для відвідувачів, бо не уявляє життя без глини.

Територія музею – величезна і продовжує розширятися та облаштовуватися. З оглядового майданчика добре видно Опішнянске городище. Надзвичайний краєвид! Поруч можна відпочити в затінку, в оточені невеличких гончарських інсталяцій.

29.  Оглядовий майданчик.

30. Оішнянське городище. За ним (за погорбом) – долина Ворскли.

Взагалі, місце, де розташований музей гончарства – це місце сили. Якому додає додаткову енергію таїнство гончарства. Байдужим звідти вийти неможливо.

Наостанок ми відвідали меморіальний музей родини Пошивайлів. Він знаходиться у звичайній сільській хаті, де більшу частину життя мешкали Гаврило та Явдоха Пошивайли – славетні гончари. Про їхнього сина Миколу я вже згадував.

31. Власне музей родини Пошивайлів.

32. Всередині музею – витвори подружжя гончарів.

Ще в Опішні є музей-садиба філософа та колекціонера опішнянскьої кераміки Леоніда Сморжа, є туристичний комплекс «Старий хутір», садиба «Лялина хата», де щорічно влаштовують фестиваль борщу. На все, на жаль, часу не вистачило. Треба було вертатися додому.

Приїжджайте в Опішню. Переконайтеся в тому, що це містечко заслуговує на звання «гончарної столиці України». Я в цьому вже переконався. Врешті решт, це одне з місць, що робить Полтавщину укікальним краєм.

Опішня: гончарна Мекка України обновлено: Жовтень 10, 2017 автором: mister_affect

Залишити відповідь