Так сталося, що я до минулого літа ще ніколи не бувала в Одесі, тому коли ми з подругами заходилися планувати відпустку «десь біля моря», то обрали саме це місто. До речі, інші друзі-знайомі наполегливо намагалися відмовити: мовляв, не призначена Одеса для «курортного відпочинку», це величезне місто, там забагато народу тощо.
А де тут море?
Але ми ризикнули — і не пошкодували. Житло спочатку шукали на букінг.ком, але потім з’ясувалося, шо знайома дівчина здає в оренду дачу для відпочивальників, отже, ми орендували саме цю дачу. Не можу сказати, щоб нам винятково пощастило, адже на букінг.ком це житло також було виставлене.
Так ми опинилися в дачному селищі біля 411-ої батареї (там дійсно на висоті над селищем під час оборони Одеси в 1941 році розташовувалася батарея за таким номером, є навіть присвячений тим подіям меморіал і парк). Щодо наших непримхливих запитів відпочинок вийшов ідеальним: море буквально в 100 м, вода чистесенька, а нам тільки й треба, щоб зручно увійти/вийти та поплавати; пляжі, де можна лежати та тішитися, приймаючи сонячні ванни, нас не цікавили, але й вони там є — може, кам’янисті та не в ідеальному стані, але натомість незалюднені. Житло в селищі є на будь-який смак і гаманець — від окремих дач до металевих яток зовсім над водою. Із очевидних можливих складнощів: немає крамниць, по покупки краще їхати кудись до супермаркету; також відпочивальникам із власною автівкою краще орендувати житло з паркуванням, адже «стихійних» паркувань там немає зовсім. Ще можливий «мінус»: до центру міста діставатися маршруткою біля години, але маршрутка пряма без пересадок, і ви стартуєте з кінцевої зупинки — отже, можна зручно влаштуватися. Примітка: маршрутка їде дуже непрямою дорогою, власним авто до центру дістатися набагато швидше.
До речі, міські пляжі ближче до центру ми не відвідували, хоча й проходили повз. Народу багато, інфраструктура на вигляд більш-менш розвинена.
Коли ми тільки планували подорож, до наших «наполеонівських» планів входило ще й замовити кілька екскурсій Одесою та (або) околицями, але наші плани зруйнувала неймовірна спека: ми навіть погуляти містом вибиралися лише двічі (одного разу нас вигулювала дівчина-одеситка, за що ми щиро вдячні), тому я мало що побачила й неодмінно хочу побувати в Одесі ще колись у менш спекотну пору року.
А де тут Дюк?
Із відомих побачених пам’яток. «Класика» — Одеський оперний театр. Так, дуже гарний. Особисто мій фаворит — янголятко з фейспалмом та дивним неоднозначним жестом, яке сидить нагорі скульптурної групи «Трагедія».
Дюк виявився не величезним монументом, а маленькою акуратною статуєю (і фото, на жаль, не вийшло), а Потьомкінські сходи здалися зовсім не пам’яткою, а просто ергономічним спуском до порту, але згори — безумовно, краєвид чудовий.
Із яскравих місцинок у центрі — вулиця Гоголя. До речі на цій вулиці розташована ресторація «Гоголь», а її філія «Гоголь у моря» — як раз у нас у дачному селищі. Рекомендую, рибні страви там чудові (особисто мій фаворит — страва під назвою цаца — це дрібна рибка на кшталт анчоусів, підсмажена в клярі, з’їдається цілком), ціни прийнятні.
Завітали ще до «одеського дворика», але нам трапився осучаснений варіант.
Ще кілька фоточок будівель із прогулянок центром. Cмугастий будиночок на третьому фото напрочуд нагадує мені харківський Благовіщенський собор, тільки відчайдушно потребує реконструкції.
Меморіальна дошка на будиночку на наступному фото свідчить, що в ньому мешкав Олександр Купрін.
Французький бульвар і головна будівля виробництва алкогольних напоїв однойменної торгівельної марки.
Мавританська арка (теж на Французькому бульварі).
Одразу за аркою є симпатичне міське графіті, а навпроти — ось такий увесь у зелені житловий будиночок.
До речі, далі шлях веде до канатної дороги, яка спускається до пляжу Отрада й звідки також відкриваються чудові краєвиди. (При користуванні канатною дорогою будьте обережні: співробітники вас не страхуватимуть.) Після спуску можна довго гуляти вздовж пляжів, обираючи собі за смаком, тут же величезний вибір кафешок, ресторацій і кіосків з їжею та напоями. Трапляються цікаві графіті та скульптурки.
Отже, курортну Одесу я побачила та чудово відпочила. Хочеться тепер хоча б наступного року побачити Одесу з «парадного» боку. Я обов’язково повернуся.
І на добру згадку залишився цей напис на паркані в нашому дачному селищі)))
