Подорож до українського Ширу: туди і звідти

Одного чудового весняного дня ми почули історію про гобітів, що тисячі років тому жили… де б ви думали? На Львівщині!

Ідея відвідати поселення загадкового народу одразу оселилася в голові і ніяк не бажали звідти зникнути. Довелося збирати речі і вирушати в подорож.

Щоб потрапити в колишній Гобітшир, нам треба було дістатися містечка Миколаїв, що знаходиться  під Львовом. Діставатися вирішили залізницею – потрібна електричка ходить з приміського вокзалу міста Лева.

Миколаїв зустрів струнким рядом незвичних будинків з розкішними дерев’яними балконами. Однак нічого не вказувало на те, що всього в 10-15 км від містечка колись проживали гобіти.

1Будинки, дорогою з залізничного вокзалу в центр міста

Ми приїхали в неділю вранці. Великі ріки людей протікали вулицями і впадали у відкриті двері місцевих церков. На автостанції ми нікого не зустріли, тому вирішили йти пішки.

2

3

4Окрім релігії, в Миколаєві є місце і для поезії

Дорогою нарешті знайшли перше підтвердження історії про український Шир. Ми побачили пам’ятник Шевченку.

«І що з того?» – спитаєте ви. Але подивіться на фото  нижче уважніше. Нічого не помічаєте?

Справа в тому, що у миколаївського Кобзаря ельфійські вуха!

Збіг? Випадковість? Не думаю.

5Кобзар з ельфійськими вухами

Коли ми нарешті вийшли за межі не такого вже, як виявилося, і маленького міста, наші переконання зміцнилися. Перед нами постали фантастичні краєвиди, описані самим Толкієном.

6

7

8

Варто зазначити, що серед українських науковців є теорія про існування на цих землях поселень так званих білих хорватів. У Гуглі можна знайти багато інформації на цю тему.

Однак хіба доросла людина може повірити в ці казочки?

Тому дорогою можна встановити хоч сотню інформаційних табличок – ми знаємо, що раніше тут жили гобіти. Все, баста.

9

Дорога вивела нас у село Стільсько. Сьогодні поселення уявляє собою кілька десятків хат в оточенні високих смарагдових пагорбів. Дуже мальовничій край.

10

11

12Мабуть, створювати затишок у Стільсько навчилися саме у гобітів – зверніть увагу на декор вікна насичено зеленими рослинами.

У Стільсько нас наздогнав автобус. Відстані між пунктами не такі великі, але піша прогулянка відбирає багато сил і ще більше часу. Тому до наступного села – Дуброви, вирішили дістатися транспортом.

Так ми підібралися до найцікавішої частини нашої подорожі. Адже саме у Дуброві збереглася  величезна кількість історичних пам’ятників доби гобітів.

13

14

15Село Дуброва

Першим таким пам’ятником є величезний рукотворний камінь Г-подібної форми. Прихильники теорії про білих хорватів називають його жертовним вівтарем.

Але гобіти не робили жертвоприношень. Ймовірно, це своєрідне місце для пікніку. В хорошу сонячну погоду гобіти збиралися на камені, а в дощ – ховалися під каменем.

16

17

18

19

Головним туристичним об’єктом Дуброви є колишнє поселення гобітів, з яких місцеві зробили для себе комори. Судячи з усього, українські гобіти були доволі гостинними.  Двері в маленьких кімнатках з’явилися вже за «людських» часів.

20

21

22

23

24Вже ніхто не відкриє…

25

26

27

Подорож до українського Ширу виявилася дуже цікавою. Але час летить швидко і з кожною годиною шанси зловити автобус зменшуються. Тому нам довелося закінчувати свої мандри. На останок ми вирішили піднятися на один з пагорбів і були нагороджені крутим краєвидом.

На жаль, кожна подорож  рано чи пізно закінчується. Ми спустилися з пагорба і простилися з країною гобітів. Попереду нас очікувала довга дорога додому.

28

29

30

31

 

Подорож до українського Ширу: туди і звідти обновлено: Липень 11, 2017 автором: Arthur Biberin

Залишити відповідь