fbpx

Невідомі розписи, або Як українці свій театр у Львові будували

Коли вмикають світло, то золоті розписи на стінах починають сяяти особливо яскраво. Така пишність у старенькому музичному училищі могла б здивувати, але ж це Львів – тут кожна будівля має свої секрети…

17103344_1860386767574016_5943822590098227717_n

На початку ХХ століття українська громада Львова вирішила, що досить – їй треба мати власне приміщення для культурного життя. Будівлю, яка б була б театром, філармонією, мала зали для зборів та концертів, а також кімнати для репетицій. Грошей назбирали достатньо, тож нарешті купили земельну ділянку та запросили відомих архітекторів Фельнера та Гельмера, що побудували  48 театрів у Європі.

Але часи стрімко змінювалися і запропонований іноземними архітекторами величезний і пишно оздоблений театр став недоречним. А потім австрійська влада міста заборонила українцям будувати театр близько костелу. Насправді, костел святої Марії Магдалини не так і близько, але формальною причиною для заборони став. За іронією долі зараз в колишньому костелі працює Будинок органної та камерної музики.

Але тоді українцям довелося швидко переробляти план дій та будувати невеличкий будинок замість театру, та ще й в куточку купленої ділянки.

Будинок побудований у 1916 році архітектурним бюро Івана Левинського у стилі  неокласицизм. Він дістав назву будинку Музичного Товариства ім. М. Лисенка, причому сам композитор дав згоду на використання його імені.

plosh

36

38  68

Але нас найбільше цікавлять монументальні розписи Великої та Малої  зали, створені в національному стилі Модестом Сосенко. Вони знаходяться під охороною держави, хоч і після реставрацій точно не відомо – де саме збереглися оригінальні зображення.

Туристів тут не буває, але побачити таку красу дуже варто.

32  17103671_1860386537574039_1092313514853390244_n

43  66

47  70

31    28

64

65

17155211_1860386704240689_2952188393074279828_n

Зараз це площа Маркіяна, будинок, 5. До 1939 тут містився Музичний інститут ім. Лисенка, а також  кінотеатр «Стилевий» (від грудня 1939 р. – імені Щорса). У 50-х роках в будівлі розташовувалися Червоноармійський райком компартії України, райвиконком і кінотеатр «Комсомолець». А зараз тут знову музика – головний корпус Львівського державного музичного училища ім. Людкевича.

А український театр у Львові отримав стаціонарне приміщення лише у 1939 році. І це було зовсім не те, про що мріяли мешканці на початку століття.

Залишити відповідь