На фотографіях мандрівників Ковель з’являється переважно в образі залізничного вокзалу. Місто часто задовольняється роллю перевалочного пункту. Туристи тут не затримуються – як тільки потрібний поїзд подають на колію, з Ковелем прощаються без жалю, по-англійські.
У місто ковалів ми приїхали зранку, коли Сонце гуляло Азією і не поспішало в Україну. На вулиці було не тільки темно, але і дуже холодно. Тому прогулянка могла тривати не більше трьох годин – більше б ми просто не витримали.
Інколи стільки і доводиться чекати поїзда для пересадки на таких великих залізничних вузлах, як Ковель. Що можна подивитися у місті за цей час?
Знайомство з Ковелем ми розпочали на світанку з вулиці Брестської. Там можна знайти кілька будинків початку XX століття. Архітектуру важко назвати вражаючою, але чим багатий Ковель, тому і ми раді.
Колишня єврейська школа, 1907 р.
Швейна фабрика – колишня синагога
Ще один єврейський житловий будинок початку XX ст., розташований на сучасній вулиці ім. Степана Бандери
Будинок сильно нахилився, але, звичайно, це не виправдовує завалений горизонт на фото
Як і у Володимирі, в Ковелі дуже багато храмів. Однак, на відміну від стародавнього граду, більшість з церков – сучасні. Увагу туристів заслуговує Свято-Воскресенський Собор та Собор Благовіщення, які знаходяться буквально в пару десятків метрів один від одного.
Особливою пам’яткою Ковеля вважається костел Святої Анни. Це дерев’яний храм, заснований у 1771 році, що був перевезений до міста з волинського села Вишеньки.
Також варто згадати церкву архистратига Михаїла, збудовану як каплицю у 1905 році. Мабуть, на цьому тему духовних центрів Ковеля слід закінчити, оскільки перераховувати всі храми міста можна дуже і дуже довго.
Свято-Воскренський Собор, перша згадка – 1549 р. Храм тричі згорав до тла, але люди вперто відбудовували святиню
Собор Благовіщення, 1877 р.
Костел Святої Анни, 1771 р.
Михайлівська церква, 1905 р.
На старому цвинтарі, окрім Михайлівської церкви-каплички, можна знайти могили полеглих у першій світовій війні.
Поховання польських солдатів
Такі яскраві будиночки серед сірих зимових краєвидів – як ковток свіжого пива у спекотний літній день
У сучасному центрі міста, який знаходиться недалеко від залізничного вокзалу також збереглося кілька історичних будинків – шукати варто переважно на вулиці Незалежності.
В Ковелі багато парків. Місто надзвичайно зелене і затишне – але очевидно, що взимку вулиці виглядають значно бідніше.
Півгодини можна витратити на відвідування музею. Але я б не рекомендував платити за фотографії – фіксувати там фактично немає що. Я зробив тільки одне фото і тільки тому, що завчасно оплатив послугу.
Пам’ятник Шевченку в Ковелі один з найбільших в країні
Центральна вулиця
Ще одна історична будівля на центральній вулиці
Ковельчани дуже пишаються своєю видатною землячкою
Музей
Окрім історичних пам’яток, варто відзначити і достатньо велику кількість затишних кав’ярень. Гаряча кава була для нас єдиною можливістю знайти сили пересуватися холодними вулицями міста.
В цілому, туристичний потенціал у Ковеля обмежений. Однак місто може стати приємною зупинкою у комплексній подорожі по Волинській області. Принаймні, перед більшістю сусідів по мапі Ковель має велику перевагу у графі «Доступні готелі» та «Приємні заклади».