Метою літературного або книжковий туризму є відвідування місцин, пов’язаних з відомим автором, персонажем або подіями у художньому творі. Поціновувачі Шерлока їдуть у Лондон, шанувальники Достоєвського у Петербург, фани Дюма – у Париж. Але Україна теж може похвалитися місцями, цікавими для фанатів саме української літератури. До Дня української писемності та мови ми зробили добірку напрямків для справжніх книжкових хробаків.
1. Новомосковський собор у “Соборі” Олеся Гончара
1. Новомосковський собор у “Соборі” Олеся Гончара
“В такий час од світла заводів враз вирине з темряви ночі й собор. І доки багряніє, дихає небо по всьому Наддніпров’ю, стоїть серед заводського селища весь освітлений, парусно-повний і чистий, як тоді у минувшині, коли вперше тут виник, вичарувався з душі своїх мудрих і дужих майстрів”
Фото: Олегггниколаевич, Роман Днепр
Дія роману “Собор” Олеся Гончара відбувається на Дніпропетровщині, і хоча цьому немає прямих вказівок у тексті, але ми розуміємо це з описів навколишньої природи, сіл, Дніпра, величезних металургійних заводів та деяких історичних посилань (наприклад, про Дмитра Яворницького).
Остаточної версії щодо конкретного собору все ж немає, але більшість сходиться на тому, що прототипом величного собору у романі є саме Свято-Троїцький собор у Новомосковську, який входить до 100 найкращих дерев’яних споруд світу. Збудований за часів козацтва силами того самого козацтва, він є основним героєм роману. “Собор” був врешті решт заборонений саме через це – надмірне вшанування української історії та культури, хоч і поза рядками. Але заборони у минулому, а собор досі стоїть.
2. Карпати та гуцули у “Тінях забутих предків” Михайла Коцюбинського
2. Карпати та гуцули у “Тінях забутих предків” Михайла Коцюбинського
“Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав”
Фото Башлык, EugeneB
“Тіні забутих предків” – це дитя неймовірного захоплення Коцюбинским Карпатами та гуцульскою культурою. Одного короткого візиту до Криворівні вистачило, щоб назавжди закохатися у ці місця, і потім приїжджати знов і знов, щоб вивчати побут, історію гуцулів та надихатися красою гір. І, звісно, друге життя повісті надав фільм геніального Параджанова.
Зараз у Криворівні знаходиться музей у гуцульській хаті-ґражді, у який знімали «Тіні забутих предків», а навколишні пейзажі саме такі, якими ми їх уявляємо при читанні повісті.
3. Станиславів (Івано-Франківськ) часів Австро-Угорщини у “Фелікс-Австрія” Софії Андрухович
3. Станиславів (Івано-Франківськ) часів Австро-Угорщини у “Фелікс-Австрія” Софії Андрухович
“Перед віллою, на хіднику вулиці, стримлять дві липи. Від сірого ґранітного ґанку з п’ятьма широкими сходинками до цих лип веде доріжка, викладена пласким камінням з дна Бистриці-Солотвинськоїв”
Фото Кабакова Тетяна
Софія Андрухович народилася та багато років прожила у Івано-Франківську, це її рідне місто, і з “Фелікса-Австрії” це дуже помітно. Книга просякнута любов’ю до історичних та культурних деталей міста того часу – описання вуличок та будинків, історичного бекграунду, навколишніх сіл і містечок, діяльності персонажів роману, їх мови та звичок.
Якщо бути досить уважним до роману, то можна прослідити шляхи героїв початку 20 сторіччя на вулицях сучасного Фанківська. Достатньо вийти з залізничного вокзалу часів Австро-Угорщини і пройти по вулиці Богдана Лепкого, роздивляючись модернові вілли початку 20 сторіччя.
4. Харків 90-х у “Депеш Мод” Сергія Жадана
4. Харків 90-х у “Депеш Мод” Сергія Жадана
“Далі розглядаю колії, що поступово гаснуть і темніють, від вокзалу відповзає безкінечний товарняк, вантажений лісом, і тягнеться на південь, що там? показує Собака в напрямку товарняка, там південь, кажу я, бачиш сонце на Холодній Горі, значить там захід, а товарняк на південь іде, ближче до моря, ти був коли-небудь на морі? питаюсь я Собаки, на морі? перепитує той, ні на морі не був, я влітку на Салтів їжджу, ясно, кажу, ясно, ти на Салтів, а товарняки на море”
Фото Alexostrov, Канопус Киля, Oleg Seliverstov
Від ліричних оповідань Станіславова часів бабці Австрії до жорстких 90-х Харкова – у інший час і протилежний бік країни. Автор описує досить важкий для країни період історії і чоловіків, що тільки-но вступили у доросле життя (яке і без історичного підгрунтя непросте). Але, не дивлячись на все це, Жадану вдалося написати один з найсмішніших творів новітньої української літератури. А той Харків, що постає перед нами у книзі: тяжкий, важкий, що несе на собі темний вантаж комуністичного застарілого минулого, ще можна знайти і у наші часи (але, на щастя, його все менше і менше).
Не дарма ми поставили ці оповідання поряд – це два різних виміру нашої історії, культури і, особливо, мови – справжньої, української і автентичної у різних куточках нашої країни.
5. Степ широкий і Дніпро ревучий із “Заповіту” Тараса Шевченка
5. Степ широкий і Дніпро ревучий із “Заповіту” Тараса Шевченка
“Як умру, то поховайте Мене на могилі,
Серед степу широкого, На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, Як реве ревучий.”
Фото Maxim Gavrilyuk, Вальдимар
Слова, що є у серці кожного українця. Тараса Шевченко було поховано 22 травня 1861 року на Чернечій (зараз Тарасовій) горі у Каневі. За життя Тарас мріяв поселитися на одній з каневських гір, але примусове відправлення у Петербург завадило цьому.
«Коло Канева», малюнок Тараса Шевченка, 1859, олівець
Зараз окрім могили Шевченка на території гори знаходиться перший народний музей “Тарасова світлиця” та великий і досить сучасний Канівський музей Тараса Шевченка. З оглядового майданчику біля пам’ятника відкриваються захоплюючи краєвиди на Дніпро. На жаль, ревучий вже не реве, але все інше залишилося саме таким, як бачив його Кобзар.
Фото Rostislaw
