Інколи в мене з’являється бажання “нічого не вирішувати”, а лише б сісти на пасажирське місце, прикрити очі та їхати собі безтурботно по красивим місцям, слухаючі цікаві росповіді. На початку літа ми вже відвідали так Кінбурн, а ось у липні з “Тiльки у Львовi ” подорожували до скель Довбуша, Гошевського монастиря, а потім вузькоколійним “Карпатським трамвайчиком” по горам та полонинам Карпат.
Рання зустріч у Львові, автобус – та ми вирушаємо у бік Івано-Франківська. Траса зараз дуже непогана, тому до Болехева можна спокійно дододивлятися сни, далі у бік Бубніща все більш традиційно, а вже на гору, майже до скель, їде далеко не кожна машина, особливо, після дощу. Нам пощастило дістатися скель бусом, у такіх подорожах це економіть не лише сили, але й час. Далі – чудові гори, ліс та панорами, все наше найблищу годину.
Добре приїзжати сюди зранку, а краще ще й у будні. Місце мальовниче = дуже популярне. Наша компанія була тут на диво перша, а ось на зворотньому шляху зустріли вже кілька неопланів та кучу самостійних туристів на авто.
Я тут бачу жабку на камінці 😉
Ось тут я зрозуміла, що конверси – не ідальна обув для скель. Трохи вологи – і покатилися як на ковзанах! Надягайте кроси, люди добрі! 😉
Печери невеличкі, у дитинстві здавалися велетнськими, але ні. Але чисті, не зважаючі на туристичність місця. А може завдяки цьому: вхідний квіток на скелі Довбуша коштує 2 грн. з особи, смішні гроші, але не прибирання має вистачати.
Обов’язково огорнути скелі та зазирнути у ліс. Він казковий
Друга зупинка – Гошевський монастир. Це греко-католицький монастир Чину св. Василія
Якщо ви религійна люди – вас зацікавить чудотворна ікона Божої Матері, яку ще називають “Царицею Карпат”.
А якщо не дуже, то з каплички відкриваться чудові панорами полонин
Набираємо води, яка кому свята, а кому смачна та їдемо у Вигоду. Там нас чекає обід у одноіменному ресторані (за 60 грн перше, друге, салат за узвар) та кінцева зупинка карпатського трамвая.
Ось він!
Музики зустрічають туристів, а потім розважають їх під час руху потягу за маршрутом. Купуємо квітки (дорослий – 70 грн.) та вирушаємо.
Три з гаком години, три зупинки по пів години та безліч чарівних краєвидів за вікном
Погода у Карпатах змінюється дуже швидко, тому камера перекочовує до плечака, а знимки робляться телефоном. За три години подорожі вузьколіїкою ми кілька разів надягали дощовики, ховали їх, рятючись від спеки, вглядались у темряву, милувалися туманами та яскравими соняшними полонинами.
Сумнівна атракція: “потяг захопили бандерівці”. Попсово та смішно може було кілька років тому, а зараз актори мають величенькі шанси вихопити від атошників та людей, що трошки, кхм, знервовані вибухами та озброенними хлопами.
А на завершення ще відвідали експромтом новий музей у Вигоді, що був нещодавно створений та відкритий за допомогою ЕС. Про нього треба буде при нагоді росповісти докладніше. Називається він “Центр спадщини Вигодської вузкоколійки”, знайомить з місцевою природою (діти були щасливі від інтерактивної експозиції), етнографією, ремеслами. Науково-популярний фільм на 15-20 хвилин післе екскурсії теж гарний.
Все, тепер до дому. Повертаємся вже в сутінках, із враженнями та ідеями на майбутні мандрівки 😉