Львів це місто, що не припиняє дивувати не лише гостей, а й мешканців. Наприклад, у якихось 20 хвилинах ходи від площі Ринку знаходиться будівля колишнього Будинку Інвалідів, яку відвідало зовсім небагато львів’ян та ще менш туристів. Вона експлуатується у закритому режимі, сюди не ходять екскурсії, навіть у Інтернеті про неї можна знайти лише кілька фото та єдиний блог. До сьогодні 😉
Зараз тут розташований Львівський державний Університет безпеки життєдіяльності, до адміністрації якого ми звернулися, аби отримати дозвіл відвідати це чудове місце, що раніш бачили лише з-за тину. І ось десяток блогерів та допитливих містян у опинились на території колишнього Будинку Інвалідів на вулиці Клепарівській. Дехто називає її “Львівським Хогвартсом”, а нам велична фортеця з вежами та охайним зеленими подвір’ям здалось подібним до лондонського Тауера. Навіть кілька круків гуртувалися на галявині, для більшої схожості!
Споруду у формах романської фортеці побудовано в 1855-1863 архітектором Теофілом Хансеном, роботами керував архітектор Едуард Каллер. Вона непогано збереглась до наших часів, хоча, звичайно, зазнала змін у воєнні та радянські роки.
Фасад (довжина – 165 метрів!) виконаний з жовтого і червоної цегли. У плані будівля симетричне, з центральним корпусом призматичної конфігурації, доповненим чотирма масивними кутовими баштами, і з великим внутрішнім двором. На фасаді збереглися 26 скульптурних елементів і 8 барельєфів.
Під час Другої Світової та ще кілька років у будинку було розміщено військову частину, в травні 1954 року тут розташували Київське пожежно-технічне училище, яке було перейменовано у Львівське пожежно-технічне училище МВС.
Головний і тильний фасади прикрашені алегоричній скульптурами. На фасаді, з обох сторін від герба Австрії, встановлені скульптури Воїна (фігура чоловіка, який вихоплює меч з піхов) і Миру (фігура жінки в лавровому вінку з пальмовою гілкою в лівій руці, а в правій – з сувоєм паперу). Біля підніжжя скульптур лежать палітра і кисть, як символи Науки і Мистецтва.
Двір-колодязь насправді нагадує щось про школи чаклунства, тут така таємнича атмосфера, коли йдеш під арками або роздивляєшся скульптурні постаті та стильні ліхтарі…
Скульптурне оформлення інтер’єру, в якому були представлені зображення австрійських полководців, не збереглося. Не зберігся також і зал з фресками. Нажаль, у середину будівлі ми не потрапили, кажуть, сучасні власники дбайливо ставляться до залишків колишньої краси. Немає підстав тому не вірити, але побачити будівлю на власні очі ще й у середині було б дуже цікаво!
У комплекс входить каплиця, зведена в романо-візантійських формах, в якій збереглися фрагменти стінопису, використовується з 1998 року як церква Покрови Пресвятої Богородиці.
А ось далі було зовсім цікаво: ми оминули корпус та піднялись трошки вище парком, аби зробити кілька фото з зовсім незвичного ракурсу.
Бачите цю вежу? В ній понад 30 метрів висоти, а з майданчика нагорі відкривається така панорама міста, якої ви сто відсотків ще не бачили! Університет зверху – краса, чи не так? А ще – старий центр Львова – як на долоні. Ну, якщо ви не забули прихопити з собою бінокль або великий довгий фото об’єктив, як дехто з нас. До речі, чекайте на репортаж 
igor_salnikov , а поки ось лише два фото, але яких!
І маленький лайфхак тому, хто дочитав до кінця: щонеділі о дев’ятій починається служба у церкві Покрови та будь хто може потрапити до неї та побачити на власні очі всі ці чудові куточки.
Подорожуймо далі! 😉
