Друзі, ми починаємо нашу нову постійну рубрику “Авторські маршрути” з триденної подорожі автівкою Черкащиною, Вінниччиною та Житомирщиною. Ідеально для подорожі на довгі вихідні влітку чи навесні – травневі свята, Трійця, День конституції чи День незалежності, або на середину жовтня, якщо вдало збігається з вихідними свято Покрова – осінні пейзажі цього краю точно не залишать вас байдужими. Це буде короткий пост без ліричних та історичних відступів, більш об’ємну краєзнавчу розповідь про цей маршрут ми викладемо на наступному тижні.
Як завжди, подорож автівкою краще розділяти з друзями чи попутниками: менше витрати на бензин (якщо їде 4 людини у авто, то витрати на бензин дорівнюються витратам на маршрутки за аналогічним маршрутом) та на житло, якщо винаймати подобові квартири (двокімнатні лише трохи дорожчі однокімнатних).
Дуже раджу завчасно знайти всі gps-координати всіх пунктів призначення (якщо вирішите змінити маршрут), а також перевірити стан доріг, якими ви будете рушити (бо українські дороги здатні неприємно дивувати).
Тож починаємо: триденний маршрут автівкою Буки – Умань – Тульчин – с.Печери – с.Соколець – Немирів – Вороновиця – Вінниця – “Вервольф”- с.Стара прилука – Хмільник – Бердичів.
Перший пункт: Буцький каньйон 49°5’48.81”N, 30°23’47.94”E
До Бук ми виїзджали з Києва: одеською трасою до Василькова а там міжсільськими дорогами сумнівної якості та надзвичайної краси. Але більш швидкий варіант доїхати до Жашкова і там повернути на Буки. Якщо їхати з Черкас, то через Смілу-Звенигородку, але ще навесні там була дуже-дуже погана дорога.
Буцький каньйон, справді, дуже красивий і незвичний для наших ландшафтів. Ще він дуже різноманітний, вздовж 800 метрів течиї можна зробити десятки різноманітних фото. Однією з родзинок Буцького каньйону є покинута Буцька ГЕС.
Ми радимо провести у Буках більшу частину дня: валятися на сонечку або у тіньку, сплавлятися річкою, займатися скелолазанням та досліджувати руїни електростанції. Зауважимо, що у Буках ми бачили лише одне кафе, та, можливо, там є якісь невеликі магазини. Раджу їжу везти з собою.
Другий пункт: Умань, Софіївка 48°45’46.76”N, 30°13’18.52”E
Виїхати до Умані краще після 3-4 вечора, заселитися там у орендованій квартирі та піти гуляти вечірньою Софієвкою, яка майже не має туристичного натовпу.
Умань досить велике і цікаве у архітектурному плані місто, у якому є і цілодобові магазини, і кафе з ресторанами, і просто місця, де можна приємно провести вечір.
Зранку краще виїхати близько 8-ї години ранку, щоб встигнути заїхати по всіх запланованих місцях.
Третій пункт: Тульчин, палац Потоцьких 48°40’35”N, 28°51’31”E
Великий палацевий комплекс (найбільший у східній Європі), який, на жаль, зараз знаходиться у занедбаному стані. Зараз у палаці розміщується Тульчинське училище культури. Саме місто досить цікаве, має багато красивих старовинних будинків, кафе, магазинів, є де перекусити.
Четвертий пункт: с. Печери, усипальниця Потоцьких 48°51’41.79”N, 28°42’34.92”E
Тут треба бути дуже уважними і придивитися до доріг, які вам запропонує навігатор, бо нам було запропоновано дорогу, якою ще, мабуть, сам Потоцький їздив. Усипальниця побудована за проектом відомого архітектора В. Городецького, вона, дійсно, дуже красива і заради неї варто було трястися 15 кілометрів бруківкою. Зараз усипальниця використовується католицькою громадою як храм. Знаходиться у сквері якогось санаторію, де можна зустріти артефакти більш пізньої епохи.
П’ятий пункт: с. Соколець, водяний млин 48°51’35.04”N, 28°43’41.2”E
Дорогою з Печер на Немирів можна зупинитися біля величезного комплексу споруд старовинного закинутого водяного млина.
Шостий пункт: Немирів, палац Щербатової 48°58’5”N, 28°50’31”E
На в’їзді у місто можна побачити ще один млин (Брацлавський) та славетний горілчаний завод (48°57’41.4”N, 28°50’25.44”E).
А основна пам’ятка Немирова – палац княгині Щербатової – успішної бізнесвумен (вона успішно вправлялася з тим самим спиртовим заводом, який працює досі) і меценатки, доля якої, на жаль, склалася трагічно під час Громадянської війни. Зараз на території маєтку розташований санаторій “Авангард”.
Сьомий пункт: с. Вороновиця, палац Грохольських 49°6’43.74”N, 28°40’46.38”E
У палаці розміщується музей авіації та космонавтики, але ми приїхали вже досить пізно, тож не потрапили до нього (майте це на увазі, якщо музей – ваша основна мета). Палац зараз знаходиться на реконструкції, а ще нас дуже вразив незвичайний його декор: маскаронів у вигляді коров’ячих або конячих черепів я ще не бачила.
Восьмий пункт: Вінниця, водограй “Рошен” 49°13’54.64”N, 28°29’12.14”E
Ми хотіли встигнути на шоу водограїв, яке починається о 21:30. Тому розрахували час мандрівки (з Немиріва потрібно було виїхати о 19:00 з розрахунком на Вороновицю, проїзд містом, заселення і тп. Майте на увазі, що треба зайняти зручні місця за 30-40 хвилин до початку шоу. У Вінниці нам не пощастило з подобовою квартирою, тому зупинилися у готелі, що вийшло трохи дорожче.
Наступного дня з ранку вирішили зайти у автомотовелофототелерадіомузей 49°14’0.7”N, 28°28’44.63”E.
Та прогулялися містом. Саме місто не дарма стає постійним переможцем конкурсу найбільш комфортних для життя міст країни. Тут гарний громадський транспорт, дороги, зупинки, розклад роботи транспорту і тп.
Дев’ятий пункт: Вервольф, ставка Гітлера 49°18’29.51”N, 28°29’46”E
З початку здається, що особливо нема чого дивитися, адже об’єкт вщент зруйнований, а підземні приміщення затоплені водою і не досліджуються. Але непогано оформлені інфостенди і приємний чистий ліс навколо роблять свою справу, виявляється досить цікаво гуляти місциною.
Десятий пункт: с. Стара Прилука, палац Мерінга 49°22’58”N, 28°42’25”E
Дуже занедбаний, трохи схожий чимось на Мариїнський палац у Києві, зараз у ньому розміщено інтернат. Вдалося зфотографувати трохи автентичних інтер’єрів.
Одинадцятий пункт: м. Хмільник, палац графа Ксидо 49°33’18”N, 27°56’46.68”E
Дуже цікава споруда: з фасадної частини класицизм, з непарадної – справжня фортеця. З литовських часів залишилася вежа, яка за турецьких часів слугувала мінаретом. Саму гору активно копають археологи.
Дванадцятий пункт: Бердичів, костьол кармелітів босих 49°53’50.86”N, 28°34’29.82”E та єврейське кладовище 49°54’34.05”N, 28°35’17.78”E
Доля єврейського кладовища, як і всієї бердичевської єврейської громади, дуже сумна: під час війни знищено майже все єврейське населення міста, надгробки з кладовища було викопано, ними хотіли вимостити дорогу на Вінницю. До нещодавна надгробки було хаотично розкидані кладовищем, заросли деревами та кущами. У 2013 році єврейська громада розчистила кладовище.
З Бердичева ми поїхали до Києва, але ви можете скористатися нашою мапою пам’яток Житомирщини і продовжити мандрівку. Теж саме можна зробити і на початку подорожі – подивитися, які є цікаві місця на Черкащині.
У підсумку: 3 дні, 2 ночівлі, близько 900 км автошляхів, 12 пунктів призначення та пам’яток, купа гарного настрою та вражень:)
Надихайтеся, плануйте та мандруйте Україною!