Флешмоб #oneweekonemuseum триває, а пост Тетяни підштовхнув мене написати власний відгук про музеї, відвидані за пів року 2016. Звичайно, у подорожах я “перевиконувала план”, а у Дніпрі в зимку часом не виходила с хати тижнями. Але дати відвідувань не мають значення, розповім про самі музеї та вистави, яких зазбиралося багатенько. Підтримую традицію робити зйомку лише смартфоном: для фото на згадку цього досить. Тож, йдемо разом!
1. Дніпро, Україна
Аерокосмічний музей. Колись Дніпр був один з потужних аерокосмічних центрів СРСР, залишки роботи ми й бачимо у музеї Yаціонального центра аерокосмічної освіти . Екскурсії ведуть співпрацівники та аспиранти-науковці, від душі, але за радянською методологією. За кілька місяців в мене була щаслива можливість порівняти цей музей з аналогічним у Вашингтоні; той випадок, коли матеріальна база дуже схожа, але форма подання вирішує.
Музей українського живопису. Існує два роки і я відвідую його досить часто, бо лише перший його поверх зайнято постійною експозицією (яка ще й безпрерервно зростає), а другий і нещодавно третій віддано під вистави та майстерні. За пів року 2016 була там найменьше двічі, запам’ятались вистави «Відбиток сонця, що сходить». Японська гравюра XVIII-XIX століття та арт-проект кількох авторів «ПО ЗА» and «Quo vadis», або Народжені любов’ю. Виставка провідних майстрів японської гравюри, звичайно, вразила майстерністю митців, але конче потребувала або професійного супроводження, або глибоких знань щодо японськой міфології, театру, культу. Нажаль, майже усі гравюри виставлено без пояснень і неосвідчений глядач може оцінити лише їх естетику, а не філософію. Арт-проект “Народжені любв’ю” демонстрвав творчі здобутки студентської молоді Львівської національної академії мистецтв, реалізовані переважно поза межами академічного навчального процесу, та являв собою спільний мистецький доробок студентів різних кафедр (монументально-декоративної скульптури, монументального живопису, сакрального мистецтва, художньої кераміки, металу).
Технічний музей “Машина часу”. Приватна колекція, яка перетворилася у дещо більше. Найунікальніший музей Дніпра до цього травня (про це буде далі), рекомендовано містянам та гостям, іноземним також. Машини у чудовому стані, ретельно підібрані ретро-речі минулого сторіччя та сувенірна крамничка з оригіналами.
Музей АТО “Шляхами Донбасу”. Відкрито у травні 2016 року. Зараз є однією з найсимволічніших та інтерактивніших вистав у країні. У цей час працює майданчик під відкритим небом, планується продовження експозиції у приміщенні Діарами. Бескоштовно. Бесперечне маст сі.
2. Київ, Україна
Водно-інформаційний центр (Музей води) . Вітчизняна спроба інтерактивного науково-популярного центру, створеного за допомогою датчан. Відвідати можна лише групами або на замовлення, екскурсія доволі цікава, особливо для дітей, є кілька чудових атракцій з водою. Музей росташований не лише у вежі (як я вважала до того), є великі приміщення під нею, де все й триває. Рекомендую ознайомитися для порівняння з іншими українськими музеями.
Музей Ханенків справив найбільше враження колекцією та її підпорядкуванням. Здавалося б, Україна має багато гарних художніх та інтер’єрних музеїв (на відміну від науково-популярних, нажаль). У самому Київі їх в пів десятка, але після музею Ханенків (лише відділу західно-європейського мистецтва, східне ще чекає свого часу) то все здається простішим та біднішим у порівнянні з колекцією, зібраною Богданом та Варварою за їх витонченим смаком.
3. Миколаїв, Україна
Кав’ярня-музей “Філіжанка”. Затишна кав’ярня в центрі міста (навпроти костелу), приємна атмосфера, старовинні предмети інтер’єру, модерн / ар-нуво, смачна кава, десерти власного виробництва, привітний персонал. На мій погляд, такі інтер’єрні музейно-кофейні простори – важливий крок до популяризації музеїв нової формації, не лише їх архівної і зберігальної функції, але й живої історії.
Миколаївський обласний краєзнавчій музей. Нажаль я чомусь не зробила там жодної світлини, тому фото буде з офіційного сайту, який пропоную до уваги. Завдяки віртуальному туру музей можно відвідати будь кому вже зараз. Початкову базу зібрано з кількох приватних колекцій, сучасну експозицію реконструйовано кілька років тому, зараз ми маэмо краєзнавчі зали, добре обладнані… за методами 30-40-річної давнини.
4. Тбілісі, Грузія
У Грузії я відвідала понад 10 музеїв та музейних об’єктів, найвиразнішим з них був Національний музей Грузії, він має кілька філій та широку спрямованість. Найвражаючі зали – музей радянської окупації та 8.08.08.
5. Н’ю-Йорк, США
Метрополітен музей та Музей сучасного мистецтва. Якби мені треба було вибрати один музей на це півриччя і відвідати лише його, це був би Metropolitan Museum of Art. З ранку увішла, ввечорі охорона вивела 😉 Подивилась єгипецьку колекцію та ще пару залів, залишилось все інше, ще на тиждень мінімум. Сюди необхідно йти будь кому мінімально зацікавленому мистецтвом та музеєзнавством. NB! квіток коштує стількі, скількі ви готові сплатити. 20 доларів чи 1 – немає різниці. Museum of Modern Art – хотіла побачіти на власні очі “Зоряну ніч” Ван Гога та іншу класику сучасного арта, осягнула ще чудовий простір популяризації мистецтва. Художні музеї повинні стати саме такими, для цього немає перешкод, крім радянських методик роботи з експонатами та відвідувачами.
6. Вашингтон, США
Національний музей природньої історії, бібліотека Капітолія, Національний музей авіації та космонавтики, Національний музей амеріканьских індейців – це лише кілька з музеїв Вашингтона, які усі бажаючі можуть відвидати цілком бескоштовно, на відміну від більшості музеїв у іншіх містах США. Кожен може вибрати щось за напрямком, який йому ближче. Людей багато. Ще й тому, що усі музеї максимально інтерактивні та демократичні. Відвідувача запрошують торкатися експонатів, фотографувати, емоціанувати. Тому враження залишаються найкращі навіть у того, хто не дуже полюбляє мистецтво та науку.
7. Бостон, США
Музей обзотворчих мистецтв. Відомий велкими колекціями японської кераміки, мистецтва Давнього Східа, живопис імпресіоністов (наприклад, Моне, Дега, Ван Гог, Сезан). Потрапила туди завдяки флешмобу… самого музею! У центрі міста були зроблені інсталяції, схожі на ту, що ви бачіте на фото нижче, але не к квітів, а ж фруктів. Зробившему селфі на фоні інсталяції музей дарував безкоштовний вхід. Чудовий спосіб заохочення, насправді, відчизняним піарщікам на замітку.
…а ще були екскурсії містами, лісхозами та підриємствами, ботсади та старовинні храми, цитаделі та монастирі, але це трохи за межами флешмобу, який і без того вийшов крутішим, ніж я сподівалась на початку року. У особистому топі українських музеїв – “Шляхи Донбасу” та інтерактив та сімволізм і Ханенки за атмосферу гармонії, якої не вистачає у багатьох художніх музеях, як не дивно.
Звичайно, далі буде! Приєднуйтесь!
