Першого квітня мені довелося побувати у Міжріченському РЛП у рамках екотуру від EcoMedia. Зараз я вам розповім, як це було:)
Бажання виникло спонтанно, як завжди:) Побачила у фб пост від Ярослава Козака про тур, написала, оплатила, і 1 квітня о 8 ранку вже їхала разом з іншими учасниками до Міжріченського парку. Я, взагалі-то, дитина степів та териконів, нормальний ліс бачила тільки у книжках та кіно, а Полісся мене завжди приваблювало своєю загадковістю: відьма Олеся, зубри, болота, річки, струмочки. Це все трохи складно побачити за межами природних парків, бо на більшій частині лісів ведеться господарська діяльність, вони всі “зацивілізовані” дуже. А тут у мене навіть мобільно зв’язку весь день не було (фото у інстаграм не викласти – пєчаль) 🙂
Міжріченський регіональній ландшафтний парк знаходиться, як видно з назви, між двома річками: Десною та Дніпром. Дорога йде поміж військового містечка Десна, куди більша частина киян у 2014 возила багато чого для наших військових. До речі, на території парку знаходиться два військових полігони, було чутно залпи. Не дуже добре для тварин/рослин, але що робити:(
Ось на карті вказано наш кінцевий пункт – село Отрохи, де знаходиться офіс парку та музей, а взагалі всю мапу у великому розмірі можна завантажити тут
Дорогою ми ще зупинялися біля нового і старого русел Десни. До речі, ви знали, що Десна – це остання велика річка у Європі, яка не регулюється?
Старе русло Десни
Старе русло Десни
Старе русло Десни
Нове русло Десни
Нове русло Десни
Взагалі, парк шикарний ще й завдяки своєму директорові Андрію Сагайдаку. Чудовий цікавий чоловік з прекрасним почуттям гумору, любить свою справу, любить ліс.
Музей лісового побуту Придніпровського Полісся був би звичайним складом стародавніх речей, якби не розповідь Андрія Сагайдака (ні, це не тому що нас там пригощали настоянками!)
Ну і чудові екскурсії по екостежках, розповіді про кожну травинку і кущик, справжня нора барсука, макет хатки бобра, язичницьке капище, шикарний обід на природі – дуже цікавий досвід та незвичні враження для туриста, який все життя мандрував тільки по містах. Єдине, я б обов’язково приїхала б сюди ще й у більш зелену пору року, бо дивлюсь на фото і просто млію від тієї кількості різнотрав’я:) Нижче фото, дуже прикро, що я не запам’ятала більшості назв цих рослин.
Плаун (наче)
Плаун
Верес. Для мене було відкриттям зв’язок квітіння вереса і вересня:)
Березовий ліс без листя виглядає трохи містично
Так маркують екостежки у парку. Це маркування екостежки “Журавлина”
Калина
Язичницьке капище
Хатка бобра
Вже на зворотньому шляху у Київ ми зупинилися, щоб познімати Київське море
На останок, віддячу пану 
Ярославу Козаку за можливість відірватися від цивілізації, чудові розповіді і прекрасний настрій. Думаю, що це не остання моя подорож з вами і клубом “Добре поїхали”
